До 24 лютого 2022 року на вулиці Софіївській у центрі Одеси існував Дитячий центр реабілітації та соціальної адаптації «Велика родина». Тут виховувалися хлопчики та дівчатка віком від 7 до 15 років із проблемних та малозабезпечених сімей. Про них турбувалися, їх безкоштовно годували. Педагоги, психологи та вихователі проводили з ними всілякі індивідуальні та групові бесіди, тренінги, що розвивають заняття, віддаючи частину свого серця та допомагаючи їм будувати своє майбутнє та стати справжніми людьми.
Але з початком широкомасштабного вторгнення Росії та перших ракетних ударів по Одесі діток поспішно евакуювали у безпечніші місця. А вже 26 лютого сюди почали заїжджати перші переселенці із охоплених війною регіонів України, і дитячий центр перетворився на транзитний, де за час війни отримали тимчасовий притулок понад дві тисячі українців.
– Дитячий центр реабілітації та соціальної адаптації був і є невід’ємною складовою Одеського благодійного фонду «Шлях додому», створеного з власної ініціативи групи одеситів ще 1996 року. За цей час, підтримуючи взаємовигідне партнерство з багатьма як урядовими, так і неурядовими державними та іноземними організаціями, ми створили безліч проектів, спрямованих на допомогу найбільш уразливим верствам населення. Спочатку займалися бездомними дорослими та дітьми. А після того, як основну роботу з ними взяла на себе держава, зосередилися на протидії ВІЛ/СНІДу, профілактиці домашнього насильства, реабілітації та соціальній адаптації наркозалежних та дітей із малозабезпечених та неблагополучних сімей. Також з 2014 року ми почали приймати до Дитячого центру хлопчиків та дівчаток з Донецької та Луганської областей, батьки яких, переїхавши до Одеси, не мали змоги працевлаштуватися та прогодувати свої сім’ї, – розповів керівник та засновник Одеського благодійного фонду «Шлях додому» Сергій Костін.
За його словами, перекваліфікуватися з дитячого на транзитний центр було неважко. Адже за багато років на цьому місці було створено потужну матеріально-технічну базу з чималим штатом професіоналів з числа психологів, вихователів, соціальних працівників, психотерапевтів, лікаря, юриста, арт-терапевта. А рішення про надання притулку переселенцям, природно, продиктували вимоги часу.
– Ми просто зібралися всі разом, колегіально обговорили наші нагальні проблеми, визначилися, які у нас є ресурси для розселення людей з окупованих територій та районів ведення бойових дій, і вирішили, що саме в цьому напрямку діяльність нашого центру в цей час буде найбільш затребуваною та ефективною, – зазначила керівник транзитного центру Світлана Ванник.
Наразі транзитний центр приймає переселенців з Маріуполя та Сєвєродонецька, Херсона та Миколаєва та багатьох інших населених пунктів, де лунали постріли та під ногами рвалися снаряди. І кожному з цих людей тут гарантовано належний догляд, психологічна та медична допомога, триразове безкоштовне харчування та дбайливе ставлення з боку персоналу центру.
Стаття по темі: Добро по-одеськи: евакуація дітей з Миколаєва та допомога ЗСУ
Як розповіла Світлана, наразі центр може одночасно приймати близько 50 вимушених переселенців. Для тих, хто приїхав сюди з ночівлею на кілька днів, виділено окреме приміщення на 15 місць, де раніше функціонував центр раннього розвитку дітей. Решта розміщується на другому поверсі у восьми затишних тримісних номерах, де до цього мешкали діти із малозабезпечених та неблагополучних сімей.
– Перша категорія – це переважно ті, хто транзитом через наш центр прямує за кордон. Після доби-двох перебування у нас ми своїм транспортом доставляємо цих людей у пункт пропуску Паланка на кордоні з Молдовою. І не просто доставляємо, а й через наших міжнародних партнерів сприяємо подальшому їхньому супроводу та розміщенню в європейських країнах. Таким чином ми переправили за кордон понад півтори тисячі людей.
Читайте також: Ті, що тікають від вибухів: як Одеса приймає біженців
Інші, хто не вирушає за кордон, можуть залишатись у нас протягом місяця. За цей час ми допомагаємо їм знайти житло та по можливості працевлаштуватися. Донедавна ми навіть оплачували перший місяць їхнього проживання у знятому житлі, але зараз через брак коштів цю програму на невизначений час призупинено. Але сподіваюся, що незабаром питання з фінансуванням буде вирішене, і ми знову надаватимемо переселенцям відповідну допомогу, – розповіла Світлана Ванник.
Ще один важливий напрямок роботи Одеського транзитного центру – надання гуманітарної допомоги для нужденних у виглядi продуктових наборів та засобів гігієни. За час воєнного стану центр забезпечив такою допомогою вже понад три тисячі людей як із вимушених переселенців, так і малозабезпечених одеситів.
Читайте також: Чи може переселенець отримати виплати ВПО без паспорта?
Наразі в Одеському транзитному центрі працюють 15 осіб. Обов’язки кожного з них чітко перерозподілені: хтось займається розселенням, хтось – відправкою за кордон, пошуком житла для переселенців, наданням психологічної та медичної допомоги, приготуванням їжі та проведенням занять із дітьми.
У центрі працює своя їдальня, є спортзал, кімната для відпочинку, душові з гарячою водою.
Як наголосив Сергій Костін, у вирішенні невідкладних проблем переселенців, зокрема, щодо забезпечення житлом, ліками, продуктами харчування та іншими речами першої необхідності благодійний фонд «Шлях додому» постійно взаємодіє з іншими організаціями, одеськими обласними та міськими соціальними службами та іноземними партнерами, у тому числі представниками Міжнародної благодійної організації «Карітас Німеччина», яка у цей важкий воєнний час надає на потреби переселенців вагому фінансову допомогу.
Ще на тему: Переселенці можуть отримати благодійну допомогу у фонді «Карітас Одеса» (відео, фото)
Під час відвідування Одеського транзитного центру виникає подвійне почуття. З одного боку – позитивні емоції від того, що цих людей, які стали заручниками російської агресії, тут так зустрічають і так про них піклуються, з іншого ж – душевний біль, смуток і усвідомлення того, що їхнє життя зупинилося або рухається дуже повільно.
У багатьох вимушених переселенців дуже сумні очі. На початку свого перебування в центрі вони часто замикаються у собі і майже не розмовляють. Але через кілька днів, вони потроху приходять до тями і «оживають». І в цьому чимала заслуга працівників центру, які допомагають їм подолати найважчий період їхнього життя.
І ми впевнені: скоро на всіх цих людей чекає шлях до їхнього рідного дому, який вони одного разу були змушені поспіхом залишити…
Раніше «Одеське життя» розповідало, кому і як допомагають «Незламні» .
В’ячеслав Діордієв, фото автора
