Сьогодні, 1 січня 2023 року, свій 63-й день народження відзначає Георгій Делієв – незмінний лідер комік-трупи «Маски», над гегами якої регоче не одне покоління, а також президент Міжнародного фестивалю клоунів та мімів «Комедіада», організатор фестивалю вуличних театрів – загалом, позитивна, невгамовна та винахідлива одеська «зірка» і, до того ж, народний артист України.
«Одеське життя» приєднується до привітань коханому акторові та републікує інтерв’ю з ним.
Спадкоємці з прямої
Веселе мистецтво клоунади має на увазі вічну молодість душі. І Делієв стверджує, що його ювілей – це друге тридцятиліття. Він молодий, сповнений сил і творчих планів. А своїми головними життєвими досягненнями – незважаючи на створений ним театр, де практично кожна вистава проходить з аншлагом, найпопулярніші серіали та фестивалі – вважає своїх доньку, сина та онуку. Миколі Делієву-молодшому нещодавно виповнилося 4 роки.
– Нещодавно ходили разом на чудову дитячу виставу, яку у Будинку клоунів представляє Корпорація «Помаранчевий настрій». Я сам, як глядач, із задоволенням дивився, – зізнався Георгій Делієв.
Дочка Яна, яка колись грала маленьку дівчинку в серіалі «Маски-шоу», пішла стопами батька, і, як стверджує Делієв, багато в чому його перевершила. Вона не лише бере участь у виставах театру, хвацько відбиває степ, а й є адміністратором та виконавчим продюсером «Комедіади».
Усі міми світу в гості до нас
Міжнародному фестивалю клоунів та мімів, що дав чималому числу молодих артистів «зелене світло» на сцени найкращих мюзик-холів та цирків світу, цього року виповнюється 10 років. Квитки на гала-концерт «Комедіади» розкуповуються зазвичай за два тижні до її початку. А до Будинку клоунів з’їжджаються лицедії, чи не з усього світу – хіба що з Австралії та Африки конкурсантів ще не було. А от із Японії, наприклад, 12 клоунів приїхати побажали.
Давайте якось поступово, переконує артистів Делієв. Ми не можемо перевантажувати програму. Але згодом усіх приймемо обов’язково. Для цього Посольство гумору у Будинку клоунів відкрите.
Георгій Делієв народився 1 січня 1960 року у Херсоні.
1977 року вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту на архітектурний факультет, який закінчив 1982 року. Протягом студентських років активно займався пантомімою та клоунадою у студії.
З 1982 по 1984 роки працював архітектором у місті П’ятигорську, потім у Кишиневі. У цих містах паралельно відкрив театри-студії пантоміми.
1984 року працював у Ленінградському театрі «Ліцедії» під керівництвом В’ячеслава Полуніна. У тому ж 1984 році був прийнятий в ансамбль пантоміми та клоунади «Маски» при Одеській філармонії, де працює нині художнім керівником, режисером, актором, автором.
З 1986 по 1989 роки навчався у Державному інституті театрального мистецтва на факультеті режисури естради.
Починаючи з 1991 року, був режисером-постановником, автором сценарію та виконавцем головних ролей у телевізійних фільмах комедійної програми «Маски-шоу».
Знімався у фільмах. Здобув премію кінофестивалю «Стожари — 2005» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Настроювач».
2002 року був обраний депутатом Одеської міської ради, перебував у комісії з культури, освіти, у справах молоді та спорту.
2009 року був удостоєний звання Народного артиста України.
Не лише клоунада
– Наш театр Будинок клоунів – досягнення всіх «Масок», всього нашого основного складу, який працює з 1984 року. Боря Барський, Саша Постоленко, Ігор Малахов, Михайло Волошин, Наташа Бузько – спаяний колектив, що пройшов вогонь, воду та мідні труби, – розповів Георгій Делієв. – Це моноліт, на якому ґрунтується театр: і саме приміщення, і творча спільнота, яка не припиняє розвиватися.
Сьогодні, здається, невтомний художній керівник театру Георгій Делієв виступає тут як режисер, актор, часом сценарист. Смішні, святково яскраві, віртуозно темпераментні спектаклі «Масок» переглянули, напевно, сьогодні всі одесити. А гості міста своїм обов’язком вважають одеський будинок клоунів відвідати.
Нещодавня прем’єра – стендап-мюзикл за п’єсою Яна Юфіта «Є місто, яке я бачу уві сні». Вистава не лише йде з постійним аншлагом в Одесі, а й розпещену, «перегодовану» нашими артистами публіку Нью-Йорка підкорив. А інакше й не могло бути – адже мюзикл про одеситів для одеситів робили справжні одесити.
– Тут є і яскраві комічні елементи, і ліричні, і десь навіть філософські, – розповів Делієв. – А нещодавно, коли на сцені стався раптовий сюжетний поворот, глядачі буквально зупинили виставу своїми оплесками. І ми чекали, поки публіка, яка так бурхливо переживає цей зворушливий момент, заспокоїться, щоб продовжити виставу.
Некомерційний «Підкидьок»
Ще одна світла, зворушлива і, звичайно, смішна вистава – «Одеський підкидьок» за п’єсою Георгія Голубенка, який оспівав наше руде місто. На згадку про свого великого друга, чудового письменника та одесита у 2018 році Георгій Делієв зняв однойменний фільм.
– Проект був зовсім не комерційний. На цьому фільмі не заробляли – витрачали. Гроші в картину вклали я Боря Барський і основну суму взяли на краудфандінговій платформі. Прокатом довелося займатися самому – ніхто з дистриб’юторів не захотів на нормальних умовах брати у цьому участь. Провести успішно не вдалося. Але все ж таки фільм побачили в Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, Києві.
Делієв виклав картину на YouTube, у вільний доступ:
– Це надбання народу, бо за народні гроші фільм знятий, – переконаний режисер. – Тому нехай дивляться всі безкоштовно.
Негідник Батяня та цар-трюкач
«Одеський підкидьок» вселяє надію та радість. І практично в той же час Делієв разом з Наталією Бузько знімається в страшному антивоєнному гротеску Сергія Лозниці «Донбас», який розповідає про життя людей на непідконтрольній території. На міжнародному фестивалі Канна фільму був присуджений приз у номінації «Особливий погляд». Українські кінокритики номінували Георгія Делієва на премію за найкращу чоловічу роль.
– На фестивалі у Каннах ми були з Наталкою Бузькою. Фільм приймали чудово. Глядачі, зокрема члени журі, аплодували стоячи, – розповідає Делієв. – Я там граю одного з військових, представника «народної влади» практично повного негідника Батяню. «Донбас» – трагікомічний фільм. І роль у мене там трагікомічна. На майданчику, коли ми репетирували, всі сміялися. Але у фільмі страшнувато виглядає. У картині ніхто не намагається щось перебільшувати, хоча в результаті вийшов гротеск – як саме наше життя, – вважає Делієв. – Мені найчастіше дають негативні ролі грати у драмах та трагедіях. У комедіях – рідко. А ось у нещодавньому комедійному серіалі «Абсолютно брехлива історія» Олександра Березаня в ролі російського царя струсив старовиною – потрюкував: і від ведмедя довелося побігати, і по деревах полазити у важкому одязі, і в тому ж одязі кульбіти робити. Ну і добре.
Про різнокольорові смуги життя і шевця без чобіт
Нещодавно товариш-кінопродюсер запропонував Георгію Делієву зняти про «Маски» документальний фільм.
– І я змонтував тизер зі старих записів – усі репетиційні моменти, підготовку грандіозних трюків, гегові яскраві персонажі, зйомки… І такий раптом перейнявся ностальгією – як це все чудово було! Навіть цікавіше в реальності, ніж потім у серіалі «Маски-шоу», – зізнається Делієв. – Але у Києві наш проект зарубали…
На запитання «Чи вважаєте себе щасливою людиною?» Делієв відповідає – по-різному.
– Кажуть, у життя є чорні та білі смуги, але я вважаю, що у мене, як у клоуна, смуги кольорові. Намагаюсь – щоб не сірі, – ділиться артист. – Але, я, мабуть, більше, як шевець без чобіт. Як відповів Мюнхгаузен на твердження, що жарт життя продовжує: «Тим, хто сміється, – продовжує. Тому, хто гострить, – вкорочує».
А щоб, незважаючи на всі життєві випробування, залишатися у злагоді з собою, треба з вдячністю ставитись до всього, що в ній відбувається, переконаний Георгій Делієв. Тоді хороших подій, за які ти дякуєш, стає більше. А головне – намагатися у житті робити лише те, що тобі подобається.
Розмовляла Вероніка Поліщук
Фото: Культурометр
