Ключові моменти:
- «Кларабара» – один із найвідоміших одеських ресторанів з 30-річною історією, розташований у будинку 1835 року;
- Ресторан зберігає атмосферу старої Одеси, з терасою, затишними залами та фотознімками минулих років; улюблене місце родин і туристів;
- Меню поєднує класичні одеські страви та європейські делікатеси.
Ресторан з одеською історією
Напочатку хочеться декілька слів сказати про будинок, адже він вартий вашої уваги. Ділянка землі спершу належала Феліксу Дерибасу. Але згодом почала переходити із рук в руки і за свою історію змінила з десяток господарів. Будівля на ділянці – одна з найдавніших у нашому місті, була збудована архітектором Торрічеллі в 1835-1836 роках. Фасад будинку, якщо не брати до уваги сучасні прибудови, суттєво не змінився.
В різні роки, за інформацією фотобази «Домофото», тут знаходились ілюзіон, перукарня і навіть ресторанчик. Так, газета «Вісник Одеського Градоначальства» повідомила, що 26 червня 1876 року був накладений штраф на околодочного надзирателя, який допустив нічну торгівлю у ресторані французького підданого г-на Карета, без наявності у нього дозвільних документів. Зараз нічна робота ресторану також неможлива, але за іншими причинами. Втім, ми віримо, що «Кларабара» знову буде пригощати гостей ледь не до ранку.
Читайте також: Одеське кафе Фанконі: яка там атмосфера та ціни в порівнянні з 19 сторіччям
Від комуналки до бару: ресторан, що зберігає смак Одеси
На початку девʼяностих в цьому будинку знаходились численні комуналки. І господарі майбутнього ресторану жили саме в одній з них. Вони вирішили відкрити у своїй кімнаті невеликий бар. Так і зробили – з кімнати, вікно якої виходило в Міський сад прорубали двері. Дуже швидко популярність нового закладу стала такою, що прийшлося викупати всі кімнати та квартири поруч. Так із Клариного бару зʼявилась «Кларабара», яка розмістилася на першому поверсі будинку зі сторони Міського саду. Це стало улюбленим місцем музикантів, художників, письменників. «Кларабара» була постійним партнером Джазового фестивалю, фестивалю «Німі ночі» та інших. Тут проходили прес-конференції та вечірні джем-сейшени. Зараз тут немає активного життя, але як нагадування про минуле творче життя тут завжди лунає тиха мʼяка музика.
Тепер тут є простора тераса, а на другому поверсі розмістився невеличкий затишний готель. Колишня неприваблива задня частина будинку стала справжньою прикрасою Міського саду з квітником, скульптурами та ліхтариками.
Ще на тему: Одеське кафе «На семи вітрах»: обід за 300 гривень та атмосфера, якої більше ніде немає
Всередині ресторану два зали. Менший – той самий колишній бар. Тепер тут стоїть великий обідній стіл, за яким збираються родини та близькі друзі.
У другому залі з десяток столиків, біля деяких стоять старі відреставровані дивани. На стінах – старі фотографії, картини, дрібнички, які колись прикрашали серванти одеситів. Тут же дитячі іграшки із дуже далекого минулого – дерев’яний коник, коляска, незграбний триколісний велосипед. В ресторані немає дитячої кімнати, тож діти граються з ними в залі, і взагалі, тут зазвичай багато родин із дітьми, які, на радість батькам та бабусям, із задоволенням їдять бульйончики та котлетки.
А що в меню?
Одна з незмінних поки традицій закладу – друковане на папері гарної якості меню. В ньому представлені основні стовпи одеської кухні з вкрапленнями європейських страв (паста, гаспачо, стейки). В залежності від сезону меню змінюється та доповнюється. Тут ви знайдете всі закуски – від цимесу до фаршированої риби, яка подається не цілою рибиною, а порційно (за це – окрема подяка).
Тут залишився доволі великий вибір риби і морепродуктів. Звісно, зараз великі проблеми з місцевою рибою, втім смажені бички, барабуля й цаца є. Також ви знайдете страви з мідіями. Так, не місцевими, але приготованами на наш манер в мушлях або без, в різноманітних соусах.
Ви також можете дізнатися: Пиво, легенди і «Тюлькіни біточки»: як живе сьогодні найстаріший бар Одеси «Гамбрінус»
Старожили памʼятають десертні вежі з асорті різноманітних маленьких тістечок. Так ось, на жаль, як сказав офіціант, з минулої осені, цю башту з меню прибрали. Серед незмінних десертів – «Мамин “Наполеон”» та власне морозиво.
Винна карта представлена винами світу. Із локальних тут можна знайти найвідоміші в регіоні – білі й червоні Шабо «Резерв» та «Колоніст». Є також фірмові власні наливки й авторські коктейлі.
Цитати з меню (ціни на серпень 2025 р.):
- Салат з двома видами томатів, сиром страчателла, червоною цибулею та кінзою – 255 грн;
- Олів’є з креветкою, авокадо та яблуком – 355 грн;
- Сало з часником, грінками і гірчицею – 180 грн;
- Бутерброд «вантажника з Привозу» з тюлечкою та помідоровим салатом – 155 грн;
- Фарширована риба по-одеськи – 165 грн;
- «Буйабес» по-одеськи з морепродуктами – 395 грн;
- Борщ «Український» з телятиною і квасолею, тости з домашнім салом – 220 грн;
- Цаца по-одеськи з соусом тартар – 185 грн;
- Биточки з тюлечки та з хрусткою молодою картоплею – 245 грн;
- Томлена ніжка ягня зі шпинатною пастою орзо – 565 грн;
- Щоки телячі з пюре із селери – 490 грн;
- Вареники з вишнею у вишневому соусі – 155 грн;
- Ніжна полента з овечою бринзою – 110 грн;
- Пломбір та сорбет власного приготування (манго, маракуйя) – 150 грн;
- Каберне «Колоніст» (125 мл) – 125 грн;
- Шардоне «Резерв» Шабо (125 мл) – 138 грн.
А що на смак?
Зазвичай всім своїм знайомим і незнайомим я пропоную почати знайомство з одеськими смаками з традиційних закусок (320 грн). В «Кларабарі» є прекрасна, на мій погляд, опція – мезе. Це мінізбірка одеських смаків. В ньому ви знайдете: форшмак, хумус, смажені перці, ікру з синіх та солону тюлечку. Подається з чорним хлібом.
Посередині блюда лежить святковий форшмак. Чому святковий? Тому що зверху прикрашений червоною ікрою, яка додає пікантності до смаку і фарби у загальну картинку. Форшмак тут готують за допомогою ножа, а не блендера, тому він має складну текстуру, що особисто мені дуже подобається.
Наступна закуска – ікра із синеньких. Готується з запечених баклажанів з додаванням перцю. Далі – смажені та трохи промариновані перці. Тут вони обовʼязково червоні, мʼясисті, солодко-кислі. Ще один смак – солодкуватий паштет з нуту, хумус. На відміну від форшмаку добрий хумус має бути однорідним, кремовим, майже мусом. Зазвичай приготувати його самостійно не те що ліньки, – це потребує професійної техніки або наявності необмеженого терпіння та часу. Тому частіше насолоджуюсь хумусом не дома.
Малосольна тюлечка. Як вже неодноразово писала – чорноморської тюльки зараз не знайти. Тому в одеських закладах приноровилися доводити до потрібного стану її балтійську тезку, яку привозять до нас у замороженому стані.
Биточки з тюлечки (245 грн) – ще один обовʼязковий номер одеської програми. Тут їх подають у двох варіантах. З обсмаженою картоплею на гарнір або без картоплі. Я обрала з картоплею, адже в такому вигляді це вже повноцінний обід. На порцію йде три пухких биточки, до яких додають соус тартар. На перший погляд, порція невелика, але якщо ви поєднуєте її з закусками або першою стравою, то це якраз стільки, скільки треба.
Торт «Наполеон». Історія виникнення цього десерту сягає корінням в далеку давнину. Але одесити вирішили забрати цей торт в одеську кухню, так само як форшмак чи цацу. Тож тепер в кожному пристойному одеському закладі можна знайти свій «Наполеон», а то й не один. В «Кларабарі» є два. Перший – щось модне та хрустке. Другий – мамин. Знавці стверджують, що це – дійсно рецепт мами засновниці закладу Клари Булгакової. Я особисто не знайома з родиною засновниці, але вірю в цю історію, адже лише в такому рецепті може бути така кількість тоненьких коржів, добре просочених класичним заварним кремом. Торт можна сміло ділити на двох, особливо після того, як ви вже поїли інші страви.
Загальне враження
На мій смак, «Кларабара» – це все про класику жанру, якщо можна так сказати про одеські страви, їх приготування та подачу. Я завжди рекомендую цей заклад гостям міста, які хочуть спробувати щось одеське, посидіти в затишній атмосфері. Але незважаючи на велику кількість туристів, сюди продовжують ходити одесити, які відзначають тут свята, призначають побачення або просто сидять за келихом вина та спостерігають за життям.
Фото авторки та із соцмереж закладу
