Ключові моменти:
- «Планета довгожителів» — фестиваль активного життя людей поважного віку.
- Цьогоріч він поєднав навчання, музику, творчість, танці та спілкування.
- До одеських учасниць долучилися жінки-переселенки, створюючи спільні проєкти.
- Фестиваль допомагає людям залишатися активними й частиною міського життя.
Для людей поважного віку активне життя не закінчується після виходу на пенсію. В Одесі це добре видно на фестивалі «Планета довгожителів», де поруч із музикою та танцями є навчання, творчі заняття й соціальні ініціативи. Цьогоріч до «Айті-бабусь» приєдналися жінки-переселенки, а учасники фестивалю вчилися розпізнавати фейки та перевіряти інформацію.
Журналістка «Одеського життя» Марія Котова побувала на фестивалі в Міському саду, поспілкувалася з його учасницями та організаторами й побачила, як 85-річна Валентина Харитонова збирається танцювати під оркестр.
Рухатися та навчатися незалежно від цифри в паспорті
У Міському саду Одеси було людно й весело. Тут співали, танцювали, фотографувалися, аплодували оркестру й виходили на імпровізований подіум. Люди поважного віку не просто слухали концерт — вони були його учасниками.
Фестиваль «Планета довгожителів» в Одесі вже втринадцяте збирає тих, хто знає: вік — не причина відмовлятися від активного життя. Зустрічі з друзями, нові знайомства, музика, творчість і навчання — усе це залишається частиною життя незалежно від цифри в паспорті.
Цьогорічна програма поєднала освітні заходи, музику, танці, фотографію та соціальні ініціативи.
Перший день присвятили медіаграмотності. Учасники говорили про те, як критично сприймати інформацію, перевіряти повідомлення та розпізнавати фейки. Тренінг провела медіааналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика, професорка кафедри журналістики ДонНУ імені Василя Стуса Наталія Стеблина.
Музика для довгожителів лунала над алеями
А потім настав час музики.
У Міському саду заграв оркестр — і дуже швидко стало зрозуміло: просто сидіти й слухати тут ніхто не збирається.
Музика лунала над алеями, люди підспівували й плескали в долоні. Хтось танцював біля альтанки, хтось виходив ближче до сцени, а хтось спочатку придивлявся, а потім приєднувався.
Серед учасниць — 85-річна одеситка Валентина Харитонова. В «Айті-бабусях» вона з 2014 року й особливо любить заходи, де можна потанцювати.
— Я так люблю нашу компанію «Айті-бабусі». Я намагаюся брати участь у всіх наших заходах.
— А що вам найбільше подобається?
— Коли танцюємо.
— А чому ви зараз не танцюєте?
— Ні, будемо!
І справді, музика для довгих умовлянь не потребує.
Особливим моментом став вихід на подіум «Одна родина — одна сім’я». Учасники демонстрували вбрання, позували перед глядачами, жартували й підтримували одне одного.
Поруч працювала фотосушка «Айті-бабусі + ВПО». Світлини на огорожі альтанки перетворили її на невелику галерею просто неба. Відвідувачі зупинялися, розглядали фотографії та шукали знайомі обличчя.
Ще одна частина програми — руханка «Ми разом». Вона зібрала тих, кому хотілося не просто дивитися на сцену, а самим долучитися до дійства.
Для організаторів фестивалю важливо, щоб люди поважного віку залишалися активними учасниками міського життя. Саме тому «Планета довгожителів» поєднує розваги з навчанням, творчістю та соціальними проєктами.
Тринадцятий фестиваль – щасливий
Голова ГО «Айті-бабусі» Ольга Філіппова розповідає, що цьогорічний фестиваль став тринадцятим. За весь цей час його не скасовували — навіть під час пандемії та повномасштабної війни.
— Тринадцятий фестиваль. Щасливий! Ми жодного разу не пропустили — ні під час ковіду, ні під час війни. У нас весь час відбувався цей фестиваль.
Освітня складова також залишається незмінною. Цього року учасникам запропонували тренінг із медіаграмотності.
— Інститут демократії імені Пилипа Орлика спеціально приїхав до Одеси, щоб провести для людей старшого віку тренінг. Ми вчилися шукати фейки, вчилися шукати правду.
За словами Ольги Філіппової, ці навички особливо потрібні людям, які через війну були змушені залишити свої домівки.
— У нас багато бабусь-переселенок. Вони шукали інформацію про те, що відбувається на їхніх територіях. Ми вивчали спеціальні програми, дивилися, як їхнє село живе, як їхнє місце виглядає в реальному часі. Шукали справжні новини. Це дуже важко зараз знайти.
Цьогоріч у межах проєкту «Ми разом» до команди «Айті-бабусь» долучилися жінки-переселенки. Спільні заняття стали для них можливістю не лише навчатися, а й знайомитися та підтримувати одна одну.
— Я задоволена, що наші бабусі одеські об’єдналися з переселенцями, і ми разом творимо. Дуже хороша команда вийшла.
Одним із таких занять стало створення картин із вовни. Жінки тоненьким пінцетом викладали кольорові шматочки вовни, створюючи пейзажі.
— Був дуже сильний обстріл, шахеди, літало все, гриміло. А вони просто не реагували на це, настільки були заглиблені у творчість.
Цей епізод Ольга Філіппова запам’ятала особливо.
— Я навіть подумала: а може, це і є рецепт того, щоб знайти внутрішню гармонію, спокій? Може, якщо ми заспокоїмося всередині, то й ззовні перестане нас так сильно трясти. Не знаю. Але в нас іноді виходить.
Тим часом у Міському саду свято тривало. Хтось залишався біля сцени, хтось розглядав фотографії, хтось знайомився з новими людьми, а хтось просто насолоджувався музикою.
Та фестиваль не закінчується концертом. Попереду — соціальна акція «Чужих стариків не буває». Її учасники відвідають людей поважного віку в психіатричній лікарні.
Адже увага, тепле слово й людська присутність потрібні в будь-якому віці.
«Планета довгожителів» — це простір, де можна навчатися, творити, спілкуватися й залишатися частиною міського життя.
Від патефона до смартфона — ціле життя може вміститися між двома словами. Але найважливіше залишається незмінним: музика, дружба, цікавість до світу й бажання не випадати з життя.
І, судячи з того, як охоче учасники фестивалю виходили танцювати під оркестр, цього бажання їм точно не бракує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Вежі, монети й давні стіни: яким був Хаджибей до ОдесиКнижки, поезія та тисячі читачів: як в Одесі пройшов фестиваль PORT (фоторепортаж)
Фото авторки
