Ключові моменти:
- Археологи поступово відновлюють справжнє планування середньовічного Хаджибея, який передував Одесі.
- Нові знахідки відсувають історію поселення щонайменше до XIV століття.
- Матеріали розкопок показують Хаджибей частиною широкого чорноморського світу.
- Дослідження тривають і можуть змінити уявлення про історію Одеси.
Історія Хаджибея поступово виходить за межі старих карт і звичних уявлень про поселення напередодні появи Одеси. Археологічні експедиції дозволяють дослідникам буквально по фрагментах відновлювати його планування: знаходити оборонні стіни, фундаменти, вежі, монети та кераміку й зіставляти їх із картографічними матеріалами.
Про те, що саме вдалося дізнатися завдяки останнім дослідженням, розповів на лекції доктор історичних наук Андрій Красножон. На зустрічі побувала журналістка «Одеського життя» Марія Котова — вона дізналася, як археологи сьогодні уточнюють історію Хаджибея, від його фортифікацій і населення до торговельних та культурних зв’язків.
Від старих планів — до реальної фортеці
Ще кілька десятиліть тому дослідники далеко не все могли сказати про те, що саме знаходилося на території сучасного Приморського бульвару. Сьогодні ситуація зовсім інша: археологія дозволяє не просто знаходити окремі артефакти, а поступово відновлювати планування середньовічного Хаджибея.
Однією з головних проблем є те, що старі плани не завжди можна сприймати як точну інструкцію. Автори планів могли працювати з різними завданнями, переносити об’єкти схематично або взагалі не ставити перед собою мету точно показати всю територію.
Тому археологи змушені постійно зіставляти картографічні матеріали з тим, що знаходять безпосередньо в землі.
Під час експедицій дослідники вийшли на залишки оборонних споруд, які дозволяють по-новому подивитися на структуру Хаджибейського замку. Особливий інтерес викликає вежа, пошукам якої присвячено значну частину роботи.
Закінчилася одна стіна, під кутом від неї йде кутовий перехід — і саме це стало підставою для продовження пошуків. Георадарні дослідження допомогли визначити ділянки, де могли зберегтися великі будівельні конструкції.
Але археологія тут працює не за принципом знайшли — і все стало зрозуміло. Навпаки: кожна відповідь породжує нове питання.
Вежа, стіни і каміння з набагато давнішою історією
Розміри вежі самі по собі не є чимось надзвичайним для фортифікаційної архітектури. Значно цікавіше те, як вона була влаштована і як співвідносилася з іншими елементами оборонної системи.
Під час досліджень привертає увагу різниця між фундаментом і верхньою кладкою. В окремих місцях використано каміння, яке явно має значно давнішу історію.
На цій території археологи зустрічаються не лише із середньовічними чи османськими матеріалами. Тут є сліди давньогрецької оборонної архітектури, зокрема стіна IV століття до нашої ери.
І це дуже важливий момент: на одному місці буквально накладаються різні історичні епохи. Камінь міг використовуватися повторно, будівлі перебудовувалися, оборонні споруди змінювалися відповідно до нових потреб.
Тому побачити в одному фрагменті кладки щось «античне» ще не означає, що вся споруда є античною. Для датування необхідно дивитися на сукупність ознак — техніку будівництва, планування, матеріали, стратиграфію та архітектурний контекст.
Від XIV століття до османського Хаджибея
Особливо цікаві результати останніх експедицій, які дозволяють говорити про присутність людини на цій території задовго до появи Одеси.
Серед знахідок — матеріали XIV–XVIII століть, кераміка, люльки, елементи амуніції, монети. Зокрема, трапляються монети XVIII століття — 1758, 1761, 1772 років. Але ще важливішими є матеріали, які відсувають історію поселення значно далі в минуле.
Знахідки XIV століття, зокрема монета хана Абдуллаха, додають нові аргументи до дискусії про Хаджибей цього періоду.
Це дозволяє говорити про територію не як про порожній простір напередодні заснування Одеси, а як про місце, яке мало власну історію, контакти й поступовий розвиток.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Одесі 2500 років? Що показали нові археологічні розкопки
Хаджибей був частиною великого світу
Археологічні матеріали поступово показують, що Хаджибей не можна розглядати ізольовано.
Тут простежуються торгівельні та культурні зв’язки, які виходили далеко за межі безпосередньої території поселення. Окремі знахідки дозволяють порушувати питання про генуезьку присутність, про контакти з різними регіонами Чорномор’я та про те, яким було населення Хаджибея.
За попередніми оцінками, йдеться приблизно про 900–950 мешканців. Для середньовічного поселення це вже зовсім інший масштаб, ніж образ маленького випадкового пункту на узбережжі.
При цьому важливо розуміти: ми ще не можемо остаточно відповісти на всі питання щодо статусу поселення, його структури та моменту появи окремих фортифікаційних елементів.
Замок не має однієї дати
Одна з головних ідей дослідження полягає в тому, що не варто намагатися знайти одну чарівну дату, яка пояснить появу всього Хаджибейського замку.
Фортеця могла розвиватися поступово. Окремі споруди могли виникати в різний час, перебудовуватися, доповнюватися новими елементами. Те, що сьогодні ми називаємо одним замком, могло бути результатом тривалого процесу.
Тому археологічне дослідження — це не пошук красивої фінальної відповіді. Це поступове уточнення картини.
Якщо 30 років тому ми взагалі не знали, як був запланований місцевий простір, то сьогодні вже можемо сперечатися, яким могло бути планування конкретної вежі, як вона була пов’язана зі стінами і куди потрібно рухатися далі, щоб перевірити ці припущення.
Фінала тут немає і не може бути.
Робота на покоління
Андрій Красножон наголошує: це дослідження, яке цілком може бути роботою на покоління. Але вже зараз накопичилося достатньо матеріалу, щоб перейти до нового етапу — систематизації всього, що відомо.
Йдеться про створення великої монографії з історії та археології Приморського бульвару в контексті Хаджибейських експедицій — із керамікою, кресленнями, малюнками, картами та всією необхідною документацією.
Хотілося б, щоб це була така товста книжка, щоб усі знали, звідки що взялося.
Це, по суті, принцип сучасного дослідження: показати не тільки висновок, а й шлях, яким до нього прийшли.
А ще — історія самої дати заснування Одеси
Окремий великий пласт майбутньої роботи — історія того, як формувалося уявлення про дату заснування Одеси.
Це вже не лише археологія, в й історія того, як різні покоління пояснювали походження міста, які версії висували та чому одні з них ставали панівними, а інші відходили на другий план.
Красножона цікавить походження міфології, пов’язаної з датуванням Одеси: коли запропонував певну версію, як вона змінювалася, як її трактувала радянська влада і що відбувається з цими уявленнями сьогодні.
― Я не буду казати, скільки років Одесі. Ми просто не знаємо. Міста взагалі не народжуються. Вони просто існують.
Саме тому важливо досліджувати не тільки саму дату, а й історію її появи, впевнений учений.
Від Рішельє до де Рібаса
Уявлення про заснування Одеси теж не було незмінним.
Не всі знають, що до появи відомої версії, пов’язаної з де Рібасом, засновником Одеси в певний період вважався, наприклад, Рішельє.
У 1837 році Олександр Скальковський запропонував іншу концепцію, пов’язану із заснуванням міста за Катерини II. Відтоді починається окрема історія формування того образу Одеси, який згодом став звичним.
Це важливий культурний феномен: змінювалася не тільки інтерпретація окремих фактів, а й сама рамка, через яку суспільство дивилося на історію міста.
Показовою є й історія топоніміки. Навіть на початку XX століття в картографічних матеріалах можна зустріти продовження традиції, за якою Одеса пов’язувалася з Хаджибеєм. Тобто пам’ять про попередню назву і попередню історію поселення не зникла одномоментно.
Вийти за межі звичного краєзнавства
Довгий час історія Одеси значною мірою розглядалася крізь призму періоду Рішельє та подальшого розвитку міста.
Усе, що стосувалося XVIII століття і періоду до Рішельє, часто залишалося десь на периферії уваги.
Сьогодні ситуація змінюється. Накопичується нова історіографічна база, з’являються дослідження Хаджибея, перших років XIX століття, ширшого контексту історії Причорномор’я.
Тобто поступово ми виходимо за межі суто краєзнавчого погляду на Одесу — до ширшого історичного та археологічного дослідження.
І, можливо, найважливіший результат цих експедицій полягає саме в цьому: вони не просто додають до історії міста нові знахідки. Вони змінюють сам масштаб запитань.
Хаджибей перестає бути коротким вступом до історії Одеси. Він стає окремою великою історією — зі своїми людьми, торгівлею, фортифікаціями, культурними зв’язками, перебудовами, пам’яттю і міфами.
І ця історія ще далеко не завершена…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Під Приморським бульваром в Одесі знову шукають загублену фортецю Хаджибей (фоторепортаж)«Це не сенсація»: Красножон пояснив, що насправді знайшли на Приморському бульварі
Фото авторки
