Війна змінює людей. Багатьох долає страх, їм нічого вже не мило, при звуках тривоги вони впадають в паніку, уявляючи зруйнованим власний будинок. На такому ґрунті просто «розцвіли», у тому числі в соцмережах, ворожки та екстрасенси. Що про це говорить Православна церква, читайте в інтерв’ю з протоієреєм Максиміаном Погореловським, головою місіонерського відділу Одеської єпархії та її офіційним речником.
Одесити, налякані війною, з нетерпінням чекають вечора, щоб перед сном послухати заспокійливі передбачення ворожки. Виникають серед людей суперечки на кшталт «До кого краще піти, до ворожки чи мольфару?». Батюшка, скажіть, будь ласка, чому люди йдуть не до церкви, чому вони йдуть до ясновидців та екстрасенсів?
– Шлях церкви – це складний шлях. Це шлях помірності, шлях виправлення. А піти до ворожки – це легко. Коли з людиною відбуваються якісь потрясіння у житті, такі як війна, втрата близьких, коли людина не впевнена у завтрашньому дні, коли вона боїться смерті, тоді всі — сектанти, ворожки — вони тут як тут. Тому що людина дезорієнтована, і в такому стані її можна заманити у свої мережі.
Хто такі по суті екстрасенси та ворожки? 99,9 відсотків – це просто шарлатани. На сьогоднішній день у тих же соцмережах ми можемо побачити багато різних відео, де і гіпнотизерів, і екстрасенсів, і ворожок викривають. Колись давно я бачив передачу, точніше документальний фільм, не пам’ятаю, як він називається («Ідучі до біса» – ред.), де викриваються екстрасенси та ворожки.
Мовити з екранів телевізорів ворожки почали давно. Багато хто пам’ятає, як за радянських часів по телевізору виступали всякі кашпировські. Потім вони зникли. І люди на цьому погоріли. Вони зрозуміли, що їх обдурили, зрозуміли, що вони довірилися шарлатанам, віднесли їм свої гроші, але щастя, впевненості у завтрашньому дні вони не здобули.
І люди розчарувалися. Потім пішла друга хвиля. З’явилася передача “Битва екстрасенсів”. Сьогодні є Тік-Ток, там теж ворожки в прямих ефірах щось роблять. Все це – спосіб заробити на дезорієнтованості суспільства. Якщо людина приходить до церкви дезорієнтована, то церква не намагається викачати в неї гроші, вона не розповідає їй якісь дурниці, за допомогою яких буде людиною маніпулювати.Церква намагається людину протверезити. І тому, якщо людина тверезіти не хоче, вона йде туди, де простіше, і потрапляє в мережі ворожок.
Так, є 0,01 відсоток тих людей, які насправді мають якусь силу. Але це сила не від Бога, ця сила від диявола. Та людина, яка вдається до допомоги таких ворожок, щасливою не стає. Люди, які вже вийшли з-під дії цих ворожок, розповідають, що хтось втратив квартиру, хтось – будинок, хтось гірше став жити, тобто жодного щастя це не дало. Їх просто обдурили.
– І все ж таки порадьте, що ж робити людям, щоб не боятися? Йти до церкви?
– Звичайно, людина, яка має віру, вона завжди буде на крок попереду тієї людини, яка не можу сказати, що віри не має, бо всі люди, по суті своїй, віруючі, немає людини невіруючої. І той, хто каже, що я невіруючий, він, по суті, віруючий у те, у що він не вірить. Тому віра – це природне почуття кожної людини і, в принципі, прагнення до Бога – це теж природне бажання кожної людини, бо ми створені Богом. І як людина прагне батьків, і кожному хочеться бути з батьками – з мамою – дитині, так і кожній людині, тому що ми діти Божі, хочеться бути з Богом. Просто не кожен знає Бога. Тому він шукає та намагається заповнити його чимось.
Нехай це навіть прозвучить банально, але я скажу: щоб не боятися, треба бути з Богом. І, мабуть, сказав неправду. Тому що я людина віруюча, я священик, але в мене теж є страхи, проте ці страхи не дають мені впасти в смуток або паніку. Можемо згадати слова Паїсія Святогірського, який каже: «Я збожеволів би від несправедливості світу, якби не мав віри в Бога і не знав, що останнє слово за Богом». Тому так і в моєму житті відбувається і, мабуть, у житті кожної віруючої людини. Ми маємо страхи: ми боїмося за своє життя, ми боїмося за своїх дітей, але цю енергію страху, якщо можна так висловитись, ми спрямовуємо у молитву, у добрі справи, у саморозвиток, у самодисципліну. Іми сподіваємось, що Господь нікого з нас не залишить.
– Ви кажете, треба бути з Богом. Але як людині повірити в Бога? Зі власного досвіду можу сказати, що це дуже складно. Мене просто висміювали подруги. Вони розумні, інтелігентні, їм не потрібна віра. Але чомусь вони втручалися і намагалися перешкодити мені ходити до церкви.
– Віра без діла мертва, каже апостол Яків. Тому для того, щоб дійсно повірити, треба діяти. Потрібно працювати над собою, робити справи віри. Тобто робити те, що показує в нас віруюча людина.
Висміюють? Але давайте теж поставимо їм питання: а що поганого робить людина, яка вірить у Бога? Любить, милосердить, співчуває, не заздрить, упокорюється, прощає. Що в цьому поганого? І давайте подивимося на тих, хто вірить у мольфарів та ворожок. Хіба це не смішно? Як можна висміювати віру у всемогутнього, неосяжного, незбагненного Бога, який створив Всесвіт, створив фізичні, хімічні, біологічні процеси у світі. Зазирнути в ДНК людини — це незбагненний космос, зазирнути в те, як працює наше тіло, який великий архітектор Господь. І ми віримо у всемогутнього Бога, у вищий Розум – можна по-різному називати його. І з іншого боку люди, які вірять у тих, хто найчастіше виявляється шарлатанами. Тож над ким треба сміятися?
– Ще таке питання. Скажіть, будь ласка, зараз у суспільстві багато ненависті. Люди злиться через війну і вони ненавидять. Вони лютою ненавистю ненавидять росію та росіян. Вони лаються, почали лаятись матом навіть ті, які раніше не лаялися. Але там, де ненависть – там немає Бога?
– Я сказав би, що ненависть – це слабкість. І тому, звісно, там не буде Бога. Бог завжди в силі та в правді. Тому потрібно просто боротися з цією ненавистю і суспільство має усвідомлювати, що доки ми будемо у владі ненависті, ми будемо слабкі. І якщо наш народ хоче виграти у цій війні, а перемога у цій війні — це збереження нашого суспільства, держави та народу, ми маємо бути здоровими як нація.
Там де ненависть – там завжди поразка. І про це наші солдати на фронті скажуть зі 100-відсотковою впевненістю, що якщо він піде із лютою ненавистю штурмувати окопи, він загине, бо не буде зосереджений. Він має бути з холодним розумом, він має бути уважним — і тоді він виживе. А та людина, яка починає піддаватися емоціям, робить помилки і тому гине. Тому якщо ми хочемо не допускати фатальних помилок, нам потрібно опанувати свої почуття і не ненавидіти, а чинити розумно, вміти все ж таки прощати, милосердити і співчувати. І тоді буде з нами Бог, і тоді буде перемога.
– Скоро Великдень. І таке питання. Люди на пристрасному тижні більше переймаються не тим, щоб піти до церкви в четвер і в п’ятницю, згадати хресну смерть Спасителя і стати ніби учасником цих подій, відчути, яка трагедія сталася 2000 років тому. Натомість вони зайняті передсвятковими турботами, фарбують яйця, печуть паски і сперечаються про те, в який саме день треба їх пекти. А святкування Великодня від інших свят відрізняється лише смакуванням пасок та фарбованих яєць.
– На жаль, люди не розуміють, що таке свято Великодня. Якщо ми вийдемо на вулицю і спитаємо, що таке Великдень — усі скажуть, що це якесь сімейне свято. А хтось скаже просто дурість, що це народження Христа чи щось у цьому роді, далеке від розуміння самого свята Великодня, про її велич і про сенс цієї величі. Для багатьох святкування Великодня – це просто традиція. І їхня віра ні на чому не заснована. А якщо віра ґрунтується на вербі у Вербну неділю, на пасочках на Великдень чи на кущиках пряних трав на Трійцю, і коли цей кущик чи верба чи паска їм не допоможе, їхня віра руйнується. Ми маємо вірити в Бога.
Я порадив би всім цим людям для початку вивчити питання. Якби кожна людина запитала: Що таке Великдень? Давай почитаю. Євангеліє? Давай я вважаю уривок з Євангелія. Хто такий Христос? Чому саме цього дня він воскрес? Чому печемо саме паски?
Наша віра не повинна ґрунтуватися просто на якихось традиціях чи тому, що всі так роблять. Ми маємо все завжди вивчати.
– І останнє запитання. Що ви бажаєте побажати нашим читачам?
– Я б хотів побажати кожному миру – це найголовніше, тому що поки не буде миру в наших душах, у наших серцях, у нашій країні, в навколишньому світі, ніхто не зможе жити, творити, працювати і любити. Тому що війна — це найстрашніше, що може статися з людиною, коли людина вбиває іншу людину, зазіхає на її власність, на її життя. Війна — це крадіжка, бо крадеться життя, доля, будинки та інше. Тому я побажав би в першу чергу світу, щоб у кожного був мир у душі. І тоді все буде, все, що людина забажає.
Батюшка служить у храмі святих мучеників Адріана та Наталії, Французький бульвар, 46
Бесіду вела Діана БОРОВСЬКА
