Рашисти, не здобувши перемог на фронтах, пообіцяли влаштувати українцям темну та холодну зиму. На енергетичну інфраструктуру країни обрушилися масовані ракетні удари агресора. Справжніми героями тилу стали українські енергетики. Без вихідних та відпусток, нерідко – під загрозою обстрілів вони працюють, щоб повернути нам світло та тепло. Історія кожного з них – приклад професіоналізму та мужності. А сьогодні, 22 грудня, вони відзначають своє професійне свято.
Енергетики – проти блекауту
Масований обстріл енергетичної інфраструктури України 23 листопада призвів до знеструмлення всіх атомних, більшості тепло- та гідроелектростанцій. Країна пережила перший блекаут. Перебої з електрикою, водопостачанням, опаленням, мобільним зв’язком були практично у всіх регіонах.
Українські енергетики зробили все, щоб світло та тепло поступово поверталися до будинків українців. Але рашисти не вгамовувалися. З кінця листопада по енергооб’єктах нашої країни було скоєно вісім масованих атак, випущено понад 1000 ракет та снарядів. На своєму робочому місці, відновлюючи енергосистему, загинули та отримали поранення десятки українських енергетиків. Двоє з них було поранено під час чергового ракетного обстрілу енергооб’єктів на Одещині.
З 10 грудня Одещина всерйоз і надовго поринула у темряву. На щастя, завдяки самовідданій праці наших фахівців, перебоїв із водою та теплом у квартирах вдалося уникнути. До того ж ще на початку березня одеські енергетики привезли з Румунії електрогенератори. Наразі у разі пошкодження мереж їх використовують для подачі електрики важливим соціальним об’єктам Одеського регіону. А для того, щоб відновити зруйноване ворогом та отримати можливість відновити електропостачання мешканцям міста та області за стабілізаційними графіками, сьогодні продовжують працювати 206 бригад ДПЕК «Одеські електромережі».
Серед вогняних річок
– Я почув свист і побачив, як прямо до тягової підстанції підлітає циліндричний об’єкт сріблястого кольору. Ракету я спостерігав одну-дві секунди, після чого пролунав потужний вибух, – згадує електромеханік Олександр.
Олександр
Нагрівались та вибухали ізолятори та трансформатори. Вогняними річками розливалася трансформаторна олія, наближаючись до обладнання підстанції. Щоб запобігти вибуху енергооб’єкта, треба було погасити пожежу. А для цього відключити трансформатор від струму.
– Алгоритм дій був чіткий: виконати оперативні перемикання, увімкнути ножі на роз’єднувачах, пам’ятати про правила безпеки, тримати зв’язок з диспетчером, – розповідає електромеханік.
Олександр діяв зосереджено і впевнено – крок за кроком, ризикуючи виявитися, фактично, серед полум’я.
Устаткування вимкнути вдалося. Потім полум’я локалізували пожежники. Повне знищення підстанції запобігли чітким діям енергетика.
На допомогу сусідам
На Одещині електромонтер із експлуатації розподільчих мереж Богдан пропрацював два роки. Відновлювати електропостачання йому доводилося багаторазово. У мирний час – порушене в основному природними стихіями, що розгулялися.
Богдан
Наразі, з квітня Богдан працює на вахті у Київській області. Керує ремонтною бригадою із Ізмаїла. Одеські енергетики відновлюють зруйновані рашистськими агресорами електромережі Києва.
– Тільки приїхали – одразу ж почали працювати. Тут дуже великі руйнування – багато лиха наробила війна, – розповідає Богдан. – Зруйновані та спалені будинки, посічені осколками та кулями огорожі, розбиті вікна. Для відновлення нормального життя потрібна електрика. Люди чекають світла. Тому, якнайшвидше повертаємо його до їхніх будинків.
Майстер Олександр уже знає: якщо вночі було чутно вибухи – це означає, що вранці треба буде їхати до Херсонської області відновлювати пошкоджені рашистами електромережі.
Майстер Олександр
– Дуже шкода місцевих, – ділиться Олександр. – Вони змушені, рятуючись, сидіти у підвалах. Якщо через ворожі удари ушкоджується електромережа, то, відповідно, зникає світло. А люди запаслися їжею, максимум наповнили холодильники. Тому світло їм дуже потрібне – не менше, ніж повітря та мирне життя.
Щоб поїзди прибували за графіком
Майстер ремонтної бригади Євген допомагав ремонтувати пошкоджені ворожими обстрілами електромережі колегам-залізничникам.
Разом із ним відновлювали роботу залізниці ще 20 одеських енергетиків. Для того, щоб якнайшвидше поїзди змогли знову ходити за попереднім графіком, без запізнень, вони робили все можливе.
Євген
Робота ця – важка та відповідальна. Вимагає максимум зусиль та концентрації уваги. А якщо видавалася вільна хвилина – Євген насамперед зв’язувався з родиною. Вдома на нього чекали дружина та маленький син.
– Хвилини вважав до того моменту, коли знову зможу їх побачити, – зізнається майстер. – Дуже за ними нудьгував. Моєму синочку дев’ять місяців. І я намагаюся не пропускати жодного моменту у його вихованні. Після повернення довелося надолужувати час, який не був разом із сім’єю.
Сергій
– Ми розуміли: якщо не усунути жахливі наслідки пошкодження мережі після обстрілу, то рух у багатьох напрямках залізниці зупиниться , – розповідає електромеханік Сергій. – А щогодини зволікання – це долі та життя людей, які чекають на евакуацію, чекають вантажі, необхідні фронту. Тому аварійні роботи проводили, незважаючи на ризик можливих повторних обстрілів. Працювати доводилося у темний час доби з дотриманням умов світломаскування.
«В окопах – ще важче»
Після одного з ракетних ударів інженер-енергетик Андрій виїхав на об’єкт о п’ятій ранку, а повернувся додому за три дні. За цей час спав лише по кілька годин.
Усі енергетики, не приховує Андрій, сьогодні чудово розуміють, наскільки небезпечною є їхня професія. Але з об’єктів під час тривог ніхто не йде. Усі продовжують працювати. Хоча, чесно кажучи, зізнається Андрій, на роботу страшно виїжджати.
Андрій
– Там, де я працюю, було кілька ударів, – згадує енергетик. – І будь-якої миті можуть бути нові. Люди розуміють усі ризики, але в окопах бути ще важче. Тож працюємо. Хоча, буває, всі промоклі. За комір заливає крижаний дощ. На замерзлому металі – слизько. Але ти лізеш і робиш.
Андрій із колегами тиждень відновлювали один об’єкт, а потім усе, над чим вони працювали, знищив черговий обстріл. І так було кілька разів.
Прилетіло на інший об’єкт – поїхали туди. Оцінили пошкодження, спланували ремонт, розпочали демонтаж. Навіть нові матеріали привезли. А потім був новий ракетний удар і всі матеріали згоріли на місці.
Зрозуміло, зараз роботи в енергетиків побільшало. А те, що раніше ремонтували за три місяці за затвердженими планами, наразі роблять за два тижні. І якщо до війни, за словами Андрія, проекти затверджували місяцями, то на військовому становищі проблему треба вирішувати негайно, за дзвінком.
Про стабілізаційні відключення та прицільні атаки
Андрій не приховує, що відновити енергосистему країни швидко не вдасться. І про стабілізаційні відключення світла українці забудуть ще не скоро.
– Відновлення швидко не відбувається. Просто перепідключаємо на лінії, які ще цілі, – розповідає енергетик. – Працюємо в такому режимі, щоб швидше та простіше зробити. Щоб працювало, хоч якось. А по-справжньому ремонтувати досі доведеться дуже довго.
Проаналізувавши пошкодження, що він бачив на енергооб’єктах, Андрій дійшов висновку, що рашисти чітко знають, куди бити.
– Усі удари були по тих об’єктах, які швидко не відновиш , – зазначає енергетик. – Вони прицілюються та добивають, знищують об’єкт за кілька разів. І ціляться в основному найдорожчим обладнанням – щоб найбільшої шкоди завдати. Таке враження, що за ремонтами стежать онлайн. А потім прилітає саме у те саме місце.
Енергетики, каже Андрій, зараз працюють на зношування. Відновлюють енергосистему країни і вдень, і вночі. Героями вони не вважають себе. Просто роблять свою роботу.
Вероніка Поліщук
