Де на Одещині поплавати під вітрилом під час війни

Романтика вітрильного спорту

У яхт-клубу Дунай велика історія. Перші вітрила на озері Кагул з’явилися у шістдесяті роки минулого століття, коли Ренійський порт відкрив свій яхт-клуб. Підприємство придбало яхти та збудувало базу. Цим красивим видом спорту захопилися сотні молодих мешканців Рені – юнаків та дівчат.

Після розпаду СРСР порт почав втрачати вантажі, і вже не мав можливості фінансувати яхт-клуб – і він згодом згорнув свою діяльність.

Але мрія бачити над озером вітрила продовжувала жити у людях, які вже пізнали всю романтику та красу цього складного, дорогого, але гарного виду спорту.

— Вітрильний спорт — це все життя, — не втомлюється повторювати яхтсмен Сергій Кисельов. – Цим видом спорту можна займатися з п’яти-шести років – і до шістдесяти, якщо не довше.

Близько десяти років тому ветерани вітрильного спорту, які мешкають у Рені, вирішили відродити улюблений спорт. Було зареєстровано громадську організацію яхт-клуб «Дунай», її керівником став Валентин Рекачинський. Основне завдання, яке поставили перед собою ветерани, – передати знання та досвід дітям.

Завдяки наполегливості яхтсменів було відкрито Ренійську філію Одеської обласної ДЮСШ парусного спорту, де провідним тренером стала Валентина Кеба. Сьогодні під вітрилами ходять 40 дітей віком від 6 до 19 років. У їхньому розпорядженні — яхти класу «Оптіміст», «Кадет», «Промінь» та «Фінн».

Самі чинимо, самі будуємо

Ставки двох тренерів – ось і все фінансування, що йде із бюджету. Решта – ентузіазм.

Яхтсмени, діти та їхні батьки самі облаштовують базу, розташовану на хуторі Кірган. Встановили турніки, під навісами – тенісні столи: якщо на озері повний штиль можна займатися на березі. Яхтсмени роблять внески, виходять на суботники, шукають спонсорів. Іноді приходить допомога від друзів, які мешкають за кордоном.

— Наприклад, наш товариш яхтсмен Олександр Кротенко, який мешкає в Канаді, придбав для дітей 30 гідрокостюмів: тепер можна тренуватися навесні та восени, коли на воді вже прохолодно, — розповідає Валентина Кеба. – Частина човнів, які колись закуповувала порт, свій термін віджила. У міру можливостей купуємо човни самі, отримували як гуманітарну допомогу з Німеччини.

Перший рік широкомасштабної війни був посушливим, озеро обміліло, край води пішов метрів на двісті.

— Весною спустити яхти було неможливо, а діти горіли бажанням вийти на воду, — розповідає яхтсмен Олексій Андріанов. – Дякую, нам виділили комунальну техніку, і ми зробили 200-метровий земляний насип до води, встановили пірс. Працювали усі – і дорослі, і діти. В результаті сезон благополучно відкрили.

— У яхт-клубі діти привчаються до роботи, — каже Сергій Кисельов. – Яхти вимагають поточного ремонту – хлопці навчаються працювати з інструментами. А взагалі парусний спорт – це загартування характеру, самостійність, взаємовиручка плюс здоров’я.

Ще походимо під вітрилами!

Літо для молодих яхтсменів було дуже цікавим. Вони практично освоїли те, що вивчали теоретично взимку.

— Щомісяця проводили змагання, щоби діти змогли побачити свій рівень, зрозуміти, над чим треба попрацювати, — каже Валентина Кеба. – Осінь у нас зазвичай тепла – ми ще походимо під вітрилами. Всіх запрошуємо, всім раді – і дівчаткам, і хлопчикам.

А яхтсмени знову попрацювали над благоустроєм території:

— Мер виділив машину піску – і ми зробили волейбольний майданчик, — розповідає про останні зміни на базі Валентина Кеба. – Директор сільгосппідприємства «Долинське нова» та наші друзі з МНС допомогли поставити душову кабінку з роздягальнею. На жаль, у штаті немає сторожа, і нерідко на території залишаються сліди відпочинку непроханих гостей, які приїжджають на озеро та «забувають» сміття. Бувало, брали яхту «напрокат» і, не впоравшись із керуванням, кидали її в очереті. Мріємо про те, щоб секцію парусного спорту було відкрито при Ренійській ДЮСШ, тоді громада могла б самостійно вирішувати багато питань.

Читайте також:

• Кубок Дружби з футболу: як зіграли команди з Тарутиного та Сарати
• Що заважає дельтапланеристу з Рені знову злетіти над степом
• Тренер Олег Лобанов: «Футбол — мирна гра, і кожен зіграний матч присвячується нашій перемозі!»