Урбанізм в Одесі: як розумне планування може змінити місто
«Містобудування все. Несіть урбанізм», – ця фраза належить архітектору Миколі Чепелєву та присвячена подальшому розвитку Одеси. Адже межі міста давно встановлені і про містобудування вже не йдеться. Так що наступний крок – це внутрішні зміни, необхідні для створення комфортного міста та зручності городян. І тут на допомогу приходить урбанізм. «Одеське життя» запускає нову рубрику — про невеликі зміни у міському плануванні, які можуть зробити з Одеси по-справжньому щасливе місто, а з одеситів — щасливих людей.
АВТОР: Марія Котельникова • ФОТО: з відкритих джерел
ЧАС ЧИТАННЯ: близько 8 хвилин
Чому від міського планування залежить щастя городян?
Багато хто з нас не замислюється над тим, що саме приносить нам щастя. І тут мова не про грошовий виграш, взаємне кохання чи одужання від неприємної хвороби. Хоча, звичайно, все це однозначно підбадьорить наші ендорфіни та викличе бурхливу радість. Але що щодо щастя у повсякденному житті?
Щодня на наш настрій впливають будинок, у якому ми живемо; двір, яким проходимо; вулиці, якими гуляємо; транспорт, на якому їздимо, та будівлі, що нас оточують. Тобто місто. І, з одного боку, те, яким буде місто, залежить лише від його городян. Але й люди так само залежать від того, що навколо них. І в їх силах почати «розгойдувати» ситуацію на свою користь.
Експеримент із створення «щасливого міста» провів мер Боготи (столиця Колумбії. — Прим. ред.) Енріке Пеньялоса. До нього це місто було на слуху через часті викрадення людей і вбивств. Після нього — через фантастичні зміни, які радикально змінили місто. Пеньялоса став тією людиною, яка довела, що урбанізм працює.
Урбанізм – це напрям у містобудуванні XX століття, що стверджує необхідність створення та розвитку великих міст.
Що спільного між Боготою та Одесою?
Безперечно, зміни в Боготі на краще — це особиста заслуга її мера. Його наполегливе бажання перетворити занепадаюче місто на щасливе. При цьому одне з головних послань Енріке Пеньялос дуже просте. Він упевнений: якщо ставитися до людей по-особливому, вони й самі так почнуть поводитися. Так, на його думку, формується нове суспільство. І людину з цього товариства Пеньялоса ставить на перше місце.
Можна заперечити, мовляв, де Пеньялоса та Богота, а де ми та Одеса? Але насправді проблеми великих міст багато в чому схожі. І, взявши за основу приклад столиці Колумбії, можна знайти засоби вирішення одеських проблем. Ось тільки зміни відбуваються там, де їх справді хочуть. І починається все з дрібниць. Такі прості зміни, як створення пішохідного центру, виділення смуг для велодоріжок та громадського транспорту, облагородження парків та встановлення якісного вуличного освітлення, насправді створюють зовсім іншу атмосферу у місті. Доброзичливу до людей.
Так, Енріке Пеньялоса впевнений, що сьогодні саме урбанізм є головним способом трансформації та життя людей можна покращити навіть за умов економічної нестабільності. Необхідно лише звернути увагу на те, що робить місто та городян щасливими.
Основні завдання міського середовища:
- максимізувати радість;
- сприяти здоров’ю та не провокувати захворювання;
- давати почуття контролю, комфорту та самостійності;
- розвивати відчуття сенсу життя та цілісності;
- розвивати стійкість за умов економічних та екологічних потрясінь.
Раніше ми розповідали про те, чим дихає Одеса: у яких районах міста найзабрудненіше повітря?
Хочете комфортне місто – будьте гучнішими
Так, архітектор Микола Чепелєв вважає, що Одеса поки що має два варіанти розвитку. Можна повторити практику успішних сучасних міст, як, наприклад, Копенгаген, у якому ще 1947 року втілили майстер-план, орієнтований кожного жителя. А можна продовжити сучасний рух у нікуди. Одеса, звісно, так чи інакше залишиться. Але в першому випадку вона має всі шанси стати комфортним і цікавим містом, а в другому — вона перетвориться на звичайне, нічим не примітне провінційне місто України.
Звичайно, можна заперечити, мовляв, пощастило Боготі, а ми чекаємо і ніяк не дочекаємося. Так, у цьому плані наша ситуація складніша, але теж вирішувана. Ось тільки в цьому рішенні є один важливий неприємний момент.
Архітектор упевнений, що зміни можуть початися лише у випадку, якщо одесити повірять у те, що байдужість до того, що відбувається навколо, — це шлях у нікуди. І настав час уже впливати на ситуацію в місті. Починати можна з малого: цікавитися рішеннями чиновників, ходити на вибори та вимагати від депутатів виконання їхніх обіцянок. Тому що просто виражене собі під носа невдоволення нічого не дає. Потрібно бути голосніше — скарги на гарячу лінію, виходи на мітинги і навіть пости в соцмережах можуть змусити чиновників усвідомити, що мало бути обраними та призначеними, треба ще щось робити. І коли все збігнеться — голос городян та політична воля — місто почне розвиватися у правильному руслі. Будівництво стане логічним, реставрація здоровою, а життя комфортним.
До речі, канадський урбаніст Чарльз Монтгомері, котрий уже багато років бере участь у реорганізації систем різних міст, у своїй книзі «Щасливе місто. Як міське планування змінює наше життя» описав цю проблему:
«Іноді здається, що фактори, які визначають майбутнє міста, нам не підконтрольні. Можна відчувати свою незначність перед такими монументальними силами, як сфера нерухомості, тиранія містобудівного кодексу, інерція бюрократії або довговічність того, що вже збудовано. Велика спокуса вирішити, що робота щодо зміни міста — турбота далеких чиновників, яких держава наділила владою. Але піддаватися таким спокусам загрожує».
Ця публікація про урбанізм в Одесі – перша в нашій новій рубриці «Щасливе місто». У цій рубриці ми регулярно розповідатимемо про те, як маленькі зміни ведуть до великих змін. Показувати, що ми можемо змінювати і які незначні на перший погляд дії можуть покращити наше життя. Пояснювати, як ті чи інші, здається, далекі фактори впливають на наше самопочуття та настрій. І показувати, як у принципі незначні зусилля городян можуть перетворити нашу улюблену Одесу на комфортне, дружелюбне та щасливе місто.
Наприклад, чи ви колись думали про те, що адресні таблички — це один із показників міста, дружнього до людей? Про це читайте у наступному випуску рубрики.
