Кам’яні джунглі Одеси: як адресні вказівники та таблички можуть спростити наше життя?
ТЕКСТ: Марія КОТЕЛЬНИКОВА • Час читання: близько 10 хвилин
Сьогодні урбаністи всіх країн кажуть, що хороше місто — це місто, дружнє стосовно своїх жителів. А у разі Одеси ще й до туристів. Тим більше що місцеві чиновники завзято твердять про «туризм цілий рік». Але в такій справі розмов замало — дружелюбність має відчуватися у дрібницях. Розбираємось у тому, як прості рішення стануть першим кроком у перетворенні Одеси на справді хороше місто. Можна перелічити десятки аргументів за те, що Одеса й так хороша. Адже «у нас є море» і «найкращий у світі оперний театр». І з цим не посперечаєшся. Але і туристу, і одеситу буває складно не заблукати в місті. Як почуватися впевнено без гугл-карти з дубльгісом ? Почнемо з елементарного: місту потрібні якісні покажчики вулиць та інформаційні таблички, і ось чому.
Навіщо потрібні таблички?
У дружньому місті неодмінно мусить бути місце адресним табличкам на будинках. Так, такі вказівники у нас є, але чи несуть вони максимальну користь для городян та приїжджих? В епоху інтернету, звичайно, можна орієнтуватися на умовну гугл-карту і сподіватися, що вона виведе до потрібної точки. Але це запасний варіант і годиться він далеко не всім. Людина на вулиці має легко розуміти, де саме є потрібний їй будинок і в який бік треба йти.
В ідеалі пронумерованими та підписаними, причому у добре видному місці, мусять бути всі будівлі. Така система дозволяє банально не заблукати і не витрачати час на пошуки потрібного будинку або закладу.
Чому історичний центр Одеси — не найкращий приклад?
Більш-менш пристойно цю проблему вирішено в історичному центрі. І то насамперед завдяки першому архітектору Францу де Воллану. Вулиці у Південній Пальмірі всі прямі, нумерація починається від моря і, якщо йти у бік збільшення номерів, то з лівого боку будуть непарні будинки, а з правого – парні (і тільки у Преображенської за останнім пунктом навпаки). Плюс, окрім правильного планування, на будинках у центрі найчастіше є таблички, хоч і різномасні, з назвою вулиць.
Щоправда, чомусь не кожен будинок отримав собі окремий вказівник із власним номером. І в результаті все одно є плутанина. Але ж адресні таблички в єдиному сучасному стилі та двома мовами не просто допоможуть городянам та туристам орієнтуватися у місті. Оригінальний підхід до їх дизайну може перетворити банальні покажчики на міні-пам’ятки.
ЩАСЛИВЕ МІСТО
Урбанізм: як міське планування може змінити Одесу
Квест Із пошуку потрібного будинку у «спальниках»
А от ситуація у спальних районах значно складніша. Типова радянська забудова призвела до того, що всі будинки схожі один на другий, і орієнтиром частіше стають не номери, а магазини та кафе на перших поверхах. Але це може допомогти лише місцевим мешканцям. А решта, як сліпі кошенята, блукають дворами і намагаються знайти потрібний будинок. Адже навіть умовні №135 та №135/1 далеко не завжди ташуються по сусідству. А дізнатися про це не просто, вказівників майже немає.
Рішення тут просте — на фасаді кожної будівлі (а не дрібним шрифтом на табличці біля одного з п’яти парадних входів) має здалеку бути видний номер будинку. Просто великі цифри, які допоможуть зорієнтуватися кожному.
Номерна плутанина в місцях сучасної забудови
Але особливо ця проблема є актуальною для нових житлових комплексів. Наприклад, є Гагарінське плато, 5, 5/1 і 5/2, а є будинки 5а і 5б з додатковим розподілом на корпуси. Там ще й проблема з переміщенням від однієї будівлі до іншої, але це вже інше питання. Тут хоч би знайти потрібне.
Тут навіть гугл-карта не завжди допоможе — будинків дедалі більше і їхня нумерація дедалі плутаніша. І це стосується не тільки Аркадії — на Фонтані, в житломасиві Таїрова, на Черемушках і в селищі Котовського ми стикаємося і з щільною забудовою, і з безладом у позначеннях. Адже хоча б до позначення номера будинку місто може зобов’язати забудовників.
Міні-карти в центрі. Це добре, але цього замало
Ще один важливий показник дружнього міста — наявність інформаційних табличок. І це не лише карта центру, встановлена на центральних вулицях. Такі у нас є, хоча в ідеалі їм би бути значно розширенішими. На подібних табличках можна позначити (двома мовами) список визначних місць, їх короткий опис, маршрут і відстань.
По-перше, це знайомство з рідним містом для одеситів, а по-друге, приємний бонус для туристів. Крім цього, не завадить список транспорту, яким можна дістатися до центру і виїхати з нього. Це може бути інтерактивне табло або навіть умовна карта зі зрозумілими позначеннями. І, головне, їх не треба багато — кілька штук для початку стали б чудовим рішенням для тих, хто не дуже орієнтується у місті.
Тупиковий «вихід у місто»
Подібні табло з картою міста та короткою, але корисною інформацією потрібні на залізничному вокзалі та на автовокзалах, в аеропорту. Бо вказівник «Вихід у місто» — це вказівник для галочки. Він не несе в собі особливого смислового навантаження.
Наприклад, від залізничного вокзалу до центру ведуть щонайменше три шляхи — ліворуч, прямо і праворуч. І цілком зрозуміло, що розібратися з цим питанням добре було б на місці — в який бік, на якому транспорті, яка відстань до найважливіших точок у місті.
Не забувати про спальні райони
Але інформаційні таблички потрібні не лише у центрі, а й у спальних районах. Адже це один із найпоширеніших елементів системи орієнтування у місті. Схематична карта району або мікрорайону та позначення державних установ, розважальних центрів, зелених зон та банальних зупинок транспорту з підказкою приблизної відстані спростять життя городян та приїжджих. До встановлення подібних табличок можна залучати бізнес — і місту добре, і реклама ненав’язлива. Причому тут знову має значення єдиний стиль усіх інформаційних табло, тоді це принесе не лише користь, а й зробить простір естетичнішим.
В наступному випуску рубрики «Щасливе місто» ми розповімо вам про те, якими мають бути зупинки громадського транспорту, які функції їм належить виконувати і чому їх реновація може стати першим кроком до міських покращень.
