Чи потрібен Пушкін в Одесі: опитування одеситів про знесення пам’ятника (відео)

Однак головне питання у тому, що думають самі одесити. Наша редакція запропонувала всім особисто висловитись з цього приводу — прямо біля «спірного» пам’ятника Пушкіну. Прийшли кілька десятків людей, більшість – старшого віку. Що вони сказали, дізнайтесь із нашого матеріалу.

Більше не культурна спадщина

Ініціатива демонтажу пам’ятника Пушкіну, за словами голови Одеської ОВА Олега Кіпера, належить центральним органам влади. Нині монумент поету — так само як і пам’ятник Воронцову на Соборній площі, — виключений Кабінетом міністрів України з Державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини національного значення. А це означає, вважає Кіпер, що під охороною ЮНЕСКО вони не перебувають.

Читайте також: Де в Одесі можна зустріти Пушкіна: прогулянка «народною стежкою» (фоторепортаж)

— До нас надходило багато скарг від місцевих жителів на те, що в період війни в місті продовжує стояти подібний пам’ятник. Запевняю, ця проблема дуже скоро буде вирішена, — заявляє Кіпер. — Усі необхідні документи оформлено, угоди підписано, юридичні питання вирішено.

Щоправда, строки, у які буде знесено пам’ятник, голова ОВА поки не уточнив.

В очікуванні відповіді ЮНЕСКО

Пам’ятник планують розмістити у дворику скульптур Одеського літературного музею. А здійснити демонтаж монумента, згідно з розпорядженням Кіпера, зобов’язаний муніципалітет міста. Але в мерії це виконувати не поспішають.

Адже пам’ятник Пушкіну знаходиться в охоронній зоні ЮНЕСКО. І, щоб демонтувати його, міськрада має отримати відповідь від цієї організації.

Читайте також: Одеська влада спробує сховати пам’ятник Пушкіну, щоб не зносити, – ЗМІ

— Закон про деколонізацію має низку винятків. Зокрема, винятками є зони об’єктів всесвітньої культурної спадщини, — стверджує директор департаменту культури, міжнародного співробітництва та євроінтеграції Іван Ліптуга. — Тобто вся охоронна зона Одеси площею 618 га під це підпадає. На будь-яку дію там — від зміни планування кварталу до простої заміни труб — потрібна відповідь від ЮНЕСКО.

За його словами, наразі міськрада звернулася з листами до Міністерства культури та закордонних справ, а також зв’язалася з ЮНЕСКО з приводу того, що робити далі з пам’ятками в охоронній зоні.

Читайте також: Одеса після деколонізації та декомунізації: що буде з культурною спадщиною міста

— Але ЮНЕСКО — дуже обережна та бюрократизована організація. Тому швидко від них відповіді ми не отримаємо. Це дуже довга процедура. Ми пишемо в Мінкульт, вони пишуть у виконавчу раду ЮНЕСКО в МЗС, МЗС відправляє запит в Париж. І таким самим ланцюгом відповідь повертається до нас,— розповів посадовець.

Експертиза для митців та історичних діячів

Голова ОВА Кіпер, наказуючи знести пам’ятник Пушкіну, виконує статтю Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», де вказано, що демонтажу підлягають монументи митцям, які «у літературних та інших мистецьких творах підтримували, глорифікували та виправдовували імперську політику або закликали до русифікації та українофобії». Тому, перш ніж вирішувати долю пам’ятника Пушкіну, творчій спадщині поета треба призначити відповідну літературознавчу експертизу, вважає історик Олександр Бабич.

Читайте також: Не такий уже й волелюбний: 7 міфів про Пушкіна в Одесі від екскурсовода

— Треба зʼясовувати, чого у нього було більше: «Клеветникам России» чи «… и на обломках самовластья…»? Відповідну експертизу треба відразу замовляти по Сосюрі, Тичині, Гоголю, Бабелю чи лауреату двох Сталінських і однієї Ленінської премії Олександру Довженку, — впевнений історик. — І за підсумками таких експертиз приймати відповідні рішення. Те ж саме треба робити у відношенні «керівників територіальних утворень імперії». Бо прибираючи Томаса Кобле з Коблевської, треба бути послідовними і прибирати його безпосередніх керівників — Рішельє і Ланжерона. А також — рівнозначних їм Воронцова і Де Рібаса. Бо їхні титули і військові звання повною мірою підпадають під норму закону. Закон має бути єдиним для всіх!
Росія вміла і вміє маніпулювати і присвоювати те, що її вигідно. І українці мають вирішити, чи вони відмовляються від своєї культурної спадщини. Гоголь наш — чи віддаємо його росіянам? Радянські таланти України — вони чиї? Українські солдати, офіцери та генерали, які теж знищили нацизм і Гітлера, — вони наші, чи забуваємо цю сторінку героїзму українців?

Опитування «Одеського життя»: що робити з Пушкіним

«Одеське життя» запитало одеситів, чи підтримують вони знесення пам’ятника Пушкіну.

Георгій Олександрович Бербер: Його пам’ятник поставили третім у місті. Це свідчить про те, що одесити його поважали. І знесення пам’ятника — це винищення Одеси. Олександра Борисівна: Це і частина міста, і літературна відзнака, і історичний пам’ятник, і дух Одеси. Тож усі, хто це затіяли — і з пам’ятниками, і з вулицями, — вони не люблять Одесу. Вони заздрять їй — її креативності, вільному духу цього міста.

Алла: Знищувати історію ми взагалі не маємо права. Тому що будемо нести певні уроки історії. А якщо громадяни вважають непотрібним, щоб ці пам’ятники існували в місті, треба перенести їх в музей.

Олександр: Краще перенести до музею, ніж знищувати назавжди. Тому що це якась частина нас.

Лілія: Повністю згодна, що пам’ятник треба перенести. Історію треба вчити, знати, робити з неї висновки. І таким пам’ятникам не місце в просторі нашого міста.

Олена: Це просто несвоєчасно. Усі мають повернутися в місто після війни. Проведіть референдум, і нехай кожен висловить свою думку. І тоді приймати рішення.

Оксана: Я вважаю, що краще насаджувати своє, а не зносити чуже. Чуже має залишитися. Але поруч мають з’явитися пам’ятники українським поетам і письменникам.

Андрій: Раніше люди вбирали культуру міста. Мій дід здавав гроші на цей пам’ятник. І я тут кістьми ляжу, щоб його не знесли.

Діна Костянтинівна: Коли пам’ятники будуть вирвані з міського простору і їх у якийсь парк засунуть — це як взяти дорогоцінні прикраси і кинути в якесь незрозуміле місце. Вони будуть поза контекстом. А на перенесення пам’ятників витратять гроші.

Назар: Я розумію, що зараз війна. Але це не повинно впливати на культурні пам’ятки. Тому що це не є питанням першої потреби.

Борис Ісайович: Мої предки давали гроші на цей пам’ятник. Пам’ятник був, є і, я впевнений, буде. І ніхто не посміє його знести. Коли мене запитують, чи живу я в Одесі, я завжди відповідаю: ні, Одеса живе в мені. Так ось, пам’ятник Пушкіну — це та частинка, яка живе в мені.