Енцефалопатія — не запальна поразка судин головного мозку, небезпечна своїми ускладненнями. Часто супроводжується головними болями, постійною втомою та відсутністю інтересу до звичних справ. Кому воно загрожує та як з ним боротися, розповіла невролог вищої категорії Оксана Щитник.
Види енцефалопатії
Енцефалопатія – це загальна назва для незапальних захворювань головного мозку, при яких відбуваються дистрофічні зміни його тканин та порушується нормальне функціонування.
Існує багато різновидів цієї патології, пов’язаних з причинами її виникнення. Крім того, енцефалопатія може бути хронічною або короткочасною, вродженою або набутою внаслідок перенесених інфекційних захворювань, травм, порушень метаболізму, гіповітамінозу тощо. Захворювання зустрічається у людей різного віку, але найчастіше діагностується у літніх пацієнтів.
Основні причини появи енцефалопатії
Основною причиною енцефалопатії вважається ішемія — хронічне недостатнє надходження кисню до клітин мозку через ураження судин, викликаного різними хронічними захворюваннями:
- підвищеним артеріальним або внутрішньочерепним тиском;
- цукровим діабетом;
- атеросклероз;
- тромбозом.
Іншими непрямими винуватцями порушень мозкової діяльності можуть стати:
- важкі захворювання печінки та нирок;
- алкогольна або наркотична залежність;
- інтоксикація організму хімікатами або важкими металами;
- прийом деяких ліків;
- перенесені інфекції;
- травми голови та мозку.
Як проявляється захворювання мозку
Симптоми енцефалопатії відрізняються залежно від причин її розвитку, локалізації, ступеня та характеру ураження.
При хронічній формі енцефалопатії головного мозку прояви спочатку бувають малопомітними і посилюються поступово. До найпоширеніших ознак належать:
- запаморочення;
- головний біль;
- шум у голові;
- швидка стомлюваність;
- слабкість;
- порушення сну;
- дратівливість;
- сльозливість;
- погіршення пам’яті та уважності;
- напруга в м’язах;
З розвитком захворювання можуть виникнути:
- уповільнення та хиткість ходи;
- укорочення кроку;
- порушення мови та міміки;
- зниження гостроти слуху та зору;
- тремор кінцівок;
- апатія;
- депресія.
При гострих формах захворювання пацієнта іноді турбують:
- тошнота;
- блювота;
- дезорієнтація;
- судоми;
- різні психічні порушення.
Як виявити захворювання мозку
Якщо у вас спостерігається ряд характерних симптомів енцефалопатії, які не проходять після повноцінного відпочинку, потрібна консультація невролога. Крім опитування та огляду пацієнта, вимірювання його артеріального тиску лікар призначає комплексне обстеження:
- загальний та біохімічний аналіз крові;
- ультразвукову доплерографію судин головного мозку та шиї;
- реоенцефалографію;
- рентген шийного отелення хребта;
- МРТ головного мозку тощо.
Також проводиться діагностика супутніх захворювань, які здатні викликати енцефалопатію. Крім обстеження у невролога може знадобитися консультація кардіолога, ендокринолога, нефролога, гастроентеролога та інших фахівців.
Як лікувати енцефалопатії
Терапія завжди залежить від причин, що спровокували хворобу, і підбирається індивідуально з урахуванням форми та стадії енцефалопатії, вираженості симптомів. Насамперед вона спрямована на лікування основного захворювання (атеросклероз, діабет, гіпертонія, ниркова недостатність). Крім того, призначаються препарати, що покращують кровообіг головного мозку та мозкову активність, що зменшують запалення та виводять токсини. Також може бути рекомендований прийом анальгетиків, антидепресантів, гормонів, антиоксидантів, вітамінів.
Іноді, щоб налагодити нормальний кровообіг головного мозку, потрібне хірургічне втручання, наприклад, стентування сонних артерій при атеросклерозі.
Крім медикаментозного лікування, застосовується фізіотерапія, масаж комірцевої зони, акупунктура. Також хворому рекомендується змінити спосіб життя: відмовитися від шкідливих звичок, стежити за харчуванням, бути фізично активним, позбутися зайвої ваги.
Загалом лікування енцефалопатії — процес тривалий і складний, тому пацієнт повинен налаштовувати себе відповідним чином і виконувати всі рекомендації лікаря. Прогресування хвороби призводить до погіршення роботи головного мозку та підвищує ризик розвитку психічних відхилень, деменції та інсульту.
Ірина Лебединець
Читайте також:
