Ось так ідеш поспішним кроком довгою Базарною вулицею — і не помітиш цей красивий старий будинок під номером 33. Його перший поверх став «суцільною сучасністю», а верхні зберегли свої первісні риси.
А на торці будинку намальований мурал: величезний настінний портрет Володимира (Зеева) Жаботинського, створений одеською художницею і співачкою Лесею Вербою. І саме час зупинитися, вдивитися і в незвичайний «багатогранний» портрет, і в риси будинку, де народився Жаботинський (1880-1940).
«Журналіст «Одеського листка» став найбільшою Людиною»
Складний портрет, «багатошаровий»… А він і не міг бути «простим»: Жаботинський і сам багатогранний, справжнє надбання Одеси, де він народився. Один із засновників держави Ізраїль, видатний громадський діяч, літератор, прекрасний оратор і поліглот…
Леся Верба з цього приводу розповідає: «Моя місія, як художника, передати образ, суть та ідею його життя, бути провідником у його світ…».
Художниця приготувала три ескізи портрета Жаботинського. Той, що ми бачимо, як вона сама розповідає, це «Altalena (у перекладі з італійської — «Гойдалка»), «Біла ворона» — творчий псевдонім його молодості як публіциста, автора, перекладача… Його переклад «Ворона» Едгара По визнано найкращим у світі. Сам Жаботинський, як «біла ворона» — для Одеси і всього світу. Всупереч укладам і течіям, простий журналіст «Одеського листка» стане найбільшою Людиною — символом Свободи і Гідності».
Цей мурал — це перша робота в рамках українсько-ізраїльського проєкту Art speaks History, де українських художників-муралістів залучено до створення портретів ізраїльських діячів, чия молодість минула в Україні.
— Усі ми знаємо, що Одеса без євреїв — не Одеса. І я також хотів додати, що і в єврейській культурі євреї без Одеси — не євреї. Для мене велика честь напередодні Дня незалежності Ізраїлю відкривати цей мурал, присвячений людині, яка безпосередньо пов’язана і є одним із засновників сучасної Держави Ізраїль», — сказав на церемонії відкриття муралу посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон.
Одеські адреси Жаботинського
Будинок на вулиці Базарній, 33 — пам’ятка архітектури. Невеликий, але з яскравим декором. У списку пам’яток значиться як «Будинок прибутковий Г. Гелеловича». Споруда позаминулого століття, але нам він представлений уже перебудованим 1900 року.
Щодо архітектора, то ним вважається Я. Пономаренка, проте видання «Домофото» пише: «У списку пам’яток в якості автора вказано Я. М. Пономаренко, проте Пономаренко не міг побудувати цей будинок, оскільки закінчив Імператорську академію мистецтв тільки 1902 року. В архіві справа про затвердження планів на 1900 рік не збереглася».
Базарна, 33 — не єдина одеська адреса Жаботинського. Він жив на вулиці Єврейській, 1, де на його честь було встановлено пам’ятний знак (горельєф), знищений вандалами.
Проживав Жаботинський і за іншими одеськими адресами. Деяких із цих будинків (зокрема, на Малій Арнаутській) уже немає на карті міста…
На честь Володимира Жаботинського в Одесі названо одну з вулиць, а на Алеї зірок на вулиці Ланжеронівській «запалилася» і його зірка.
2020 року на воротах Зеленого театру з’явилася табличка із серії «Читання додому» з цитатою письменника з його «дуже-дуже одеського», виданого в Парижі 1936 року роману «П’ятеро».
Дивовижні факти дивовижної біографії
Викладач івриту, гід єврейською Одесою Інна Закс представила біографію Володимира Жаботинського в довіднику «Вони залишили слід в історії Одеси». Факти його біографії часом просто вражають:
- публіцист, фейлетоніст, поет, драматург, перекладач, неабиякий оратор і поліглот; один із лідерів сіоністського руху, безкомпромісний полеміст, ідеолог і засновник ревізіоністської течії в сіонізмі; творець, разом з Йосипом Трумпельдором, Єврейського легіону, в якому сам служив спочатку рядовим; творець в Єрусалимі перших єврейських загонів самооборони і глава Хагани в підмандатній Палестині, творець молодіжної сіоністської організації «Бейтар»;
- навчався в гімназії разом зі своїм другом Корнієм Чуковським;
- завдяки неабиякому літературному обдаруванню (переклад «Ворона» Едгара По, зроблений ним у 17 років, було свого часу визнано кращим російським перекладом цього вірша), уже у віці 18 років Жаботинський стає іноземним кореспондентом — спершу в Берні, а потім у Римі — газет «Одеський листок» і «Одеські новини»;
- встиг посидіти в одеській в’язниці в 1902 році за підозрою в зберіганні «забороненої» літератури і в 1904-му після виступу на мітингу;
- єврейські погроми, що прокотилися Росією в 1903-1905 рр., пробудили в Жаботинському єврейську національну самосвідомість: він вступає в єврейську самооборону і разом із М. Дизенгофом збирає кошти для купівлі зброї. 1904 року переклав російською мовою «Сказання про погром» Х.Н. Бялика;
- 1911 року Жаботинський заснував в Одесі видавництво «Тургеман» (»Перекладач»), завданням якого було видання найкращих творів світової літератури в перекладі на іврит;
- у 1910-13 рр. Жаботинський очолив боротьбу за введення івриту як мови викладання в єврейських школах;
- на виборах до III і IV (1912) Державної думи в Одесі він виступав кандидатом від прогресивно-національного блоку і збирав значну кількість голосів;
- уже в ті роки Жаботинський протиставив соціалістичним ідеям, якими були захоплені багато сіоністів, ліберальні, демократичні цінності.
- саме Жаботинський попереджав про катастрофу єврейства у Другій Світовій війні — його не зрозуміли.
- востаннє він відвідав Одесу влітку 1915 року. І хоч це місто він любив найбільше, повернутися сюди він зміг лише у своїй чудовій книзі. Його ліричний роман «П’ятеро», виданий у Парижі 1936 року, і сьогодні читається як зізнання в коханні до Одеси та одеситів.
Володимир Жаботинський помер 1940 року в Нью-Йорку, куди поїхав із лекціями. У своєму заповіті він розпорядився перенести свої останки в незалежну Єврейську державу. У тому, що таку буде створено через кілька років, у Володимира Євгеновича не було сумніву. Єврейську державу, за яку боровся Жаботинський, було створено 14 травня 1948 року.
Фото автора, фото «зірки Жаботинського» на одеській Алеї Зірок — odessa-memory.info
