Ключові моменти:
-
В Одеському академічному театрі ляльок відбулася прем’єра вистави «Бджілка Майя»;
-
П’єсу та постановку створила режисерка Марина Замчевська за мотивами казки Вальдемара Бонзельса;
-
У виставі зайняті актори Аліна Князєва, Тетяна Стрілець, Валерій Стрілець, Роман Гусь і Галина Цибуліна;
-
Спектакль триває 45 хвилин і рекомендований для глядачів від трьох років.
Журналістка «Одеського життя» відвідала прем’єрний показ вистави в Одеському академічному театрі ляльок. Постановка поєднує ляльковий театр, живу акторську гру та музичні сцени, що робить її зрозумілою навіть для найменших глядачів.
«Бджілка Майя» в Одеському театрі ляльок: маленьке диво для діточок і дорослих
Прем’єра «Бджілки Майї» в Одеському академічному театрі ляльок ― не просто дитяча вистава. Це маленьке диво, яке вміщає в 45 хвилин ціле літо, цілу дружбу, цілу боротьбу за свій вулик — і все це з такою ніжністю й теплом, що в горлі стоїть комок.
Марина Замчевська (авторка п’єси й режисерка) зробила, здавалося б, неможливе: взяла відому казку Бонзельса й перетворила її на щось дуже одеське, дуже живе, дуже щире. Тут немає ні краплі пафосу, ні «правильної» дитячої нудоти.
Тут є справжня Майя (Аліна Князєва). Вона сміється, боїться, ображається, радіє — як жива дівчинка, яка вперше вилетіла з вулика й зрозуміла, що світ величезний і трохи страшний, але дуже цікавий.
Тетяна Стрілець у ролі Кассандри — це окрема любов. Її бджілка така кумедна у своїй «дорослості», що весь зал реготав, коли вона повчала Майю. А Валерій Стрілець (заслужений артист!) у двох ролях — і як робітник Джуліан, і як головний Шершень — це взагалі шедевр. Він один вартий квитка: то добрий дядько з вусиками, то страшний, але трохи комічний лиходій. Діти в залі спочатку ховалися за мам, а потім самі кричали йому «Бу-у-у!» — і він удавав, що боїться. Магія.
Сценографія Анастасії Волошиної — це просто казка. Кольори сонячні, квіти
величезні, все трепече, ніби живе. А робота музичної керівниці Світлани Рядченко й
хореографія Діани Костики роблять так, що ти не просто дивишся — ти в середині
цього літа.
Коли Майя літає, коли Коник-стрибунець (Роман Гусь — це окремий
захват!) вчить її веселитися, коли шершні загрожують вулику — ти відчуваєш усе
разом з героями. Захоплює глядача і Королева бджіл (Галина Цибуліна), в характері
якої талановито збіглись гордість і хазяйновитість.
Найсильніше вразив фінал. Коли Майя рятує свій дім, коли всі бджоли разом,
коли звучить остання мелодія — у мене сльози на очах. Не від смутку, а від того
світла, яке виходить зі сцени.
Дівчинка неподалік сиділа, роззявивши рот, а потім просто сказала: «Мамо, я теж хочу бути бджілкою». І я зрозуміла: це і є справжній театр для дітей. Коли дитина після вистави хоче бути кимось хорошим.
Це вистава для глядачів 3+, але я впевнена — її з однаковим захватом дивитимуться і діти, і дорослі. Бо тут є все: сміх, пригоди, дружба, небезпека й перемога добра. І головне — любов. Та, що робить маленький вулик цілим світом.
Ходіть на «Бджілку Майю». Беріть дітей, беріть батьків, беріть себе маленьких. Це 45 хвилин, які повертають віру в те, що весна завжди перемагає зиму. І що маленька бджілка може врятувати великий світ.
Дякую, Одеський театр ляльок. Дякую, актори. Ви зробили маленьке диво. І воно тепер живе в наших серцях.
P.S. Тримайте носовички — сльози щастя гарантовані.
Раніше наше видання розповідало про пластичну театральну виставу “Носороги”, яку поставили в Одесі.
Читайте також про незвичайний фотопроєкт за «Лісовою піснею», який показали в Одесі.
Фото авторки
