Античне місто під городами: які таємниці приховує село Роксолани на Одещині (ВІДЕО)

Ключові моменти:

• Біля Роксолан розташоване античне місто Ніконій, засноване у VI столітті до нашої ери.
• Бронзова монета пов’язує історію Ніконію з драматичною долею скіфського царя Скіла.
• Назву Роксолани селу дали в XIX столітті, помилково пов’язавши її з античністю.
• Особливі ґрунти й мікроклімат допомагають місцевим городникам вирощувати ранню картоплю.

Роксолани Дальницької громади Одеського району мають значно давнішу історію, ніж може здатися з першого погляду. На території села та поблизу нього збереглися сліди античного Ніконію, заснованого грецькими переселенцями у VI столітті до нашої ери. Археологічні дослідження, зокрема праці Олени Секерської, допомагають відтворити історію міста, яке пережило кілька руйнувань і відроджень. Ми підготували цю розповідь за відео проєкту «Одеські історії» на YouTube-каналі нашого видання, поєднавши археологічні відомості з історією села, його назви та господарства.

Дністровський гранд-каньйон: чому ці урвища не схожі на інші

Сьогодні до Роксолан їдуть не лише заради історії. Над Дністровським лиманом тут здіймаються круті глиняні урвища, які в соцмережах називають Дністровським гранд-каньйоном. Їхні обриси справді нагадують каньйон, хоча геологічно це не те саме, що знамениті скелясті каньйони західної України.

Роксоланівські кручі складені з глинистих суглинків і лесу — осадової породи, утвореної з дрібних частинок, які накопичувалися переважно в льодовикову добу. На відміну від твердих скель, ці схили складаються зі спресованого пилу й глини, тому мають інший вигляд і вразливі до ерозії.

Та найцікавіше ховається зовсім поруч. На сусідніх терасах над лиманом розташоване городище Ніконія — давньогрецького міста, яке існувало задовго до появи Одеси. Сьогодні його залишки лежать серед звичайних сільських угідь. Саме тут історія Причорномор’я буквально опинилася під ногами сучасних мешканців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Авангард біля Одеси: як дача архієрея перетворилася на «7 кілометр» (ВІДЕО)

Ніконій і монета із загадковим ім’ям

Ніконій заснували у VI столітті до нашої ери переселенці з Іонії. Вони прийшли на береги Дністровського лиману з грецького світу, де вже існували торговельні міста й розвинені поліси. Одним із важливих центрів регіону була Істрія, розташована на території сучасної Румунії поблизу дельти Дунаю.

Спочатку поселення було невеликим. Люди мешкали в напівземлянках, обробляли землю, ловили рибу й торгували з сусідами. Перші десятиліття Ніконій залежав від старшого торговельного центру: значну частину монет, що використовувалися тут, становили гроші Істрії.

Приблизно у 475–450 роках до нашої ери місто почало карбувати власні монети. Особливу увагу дослідників привертають бронзові екземпляри із зображенням сови на одному боці та чотириспицевого колеса з літерами на іншому. Найбільші з них важили близько 50 грамів і сягали майже п’яти сантиметрів у діаметрі.

Літери на монеті нумізмати пов’язують з ім’ям скіфського царя Скіла. Це наукова версія, а не остаточно доведений факт, однак час карбування збігається з періодом його правління. Якщо припущення правильне, монета може свідчити про вплив скіфської влади на невелике грецьке місто.

За розповіддю давньогрецького історика Геродота, Скіл був сином скіфського царя Аріапейта та гречанки з Істрії. Вирісши між двома культурами, він тяжів до грецьких звичаїв: знав мову, мав будинок в Ольвії, носив грецький одяг і взяв за дружину місцеву жінку.

Проте найбільше обурення серед скіфів викликало його долучення до вакхічних містерій — релігійних обрядів на честь Діоніса. Коли воїни побачили царя під час такого обряду, це сприйняли як відмову від батьківських традицій. Повстання очолив його зведений брат Октамасад. Скіла позбавили влади, а згодом стратили.

Так історія людини, яка намагалася жити між двома культурами, залишила слід у минулому Ніконію. А невелика бронзова монета стала одним із найцікавіших свідчень зв’язків грецьких міст Північного Причорномор’я зі скіфським світом.

Мармуровий бик і богиня на гербі села

У V–IV століттях до нашої ери Ніконій переживав період розквіту. Напівземлянки поступилися місцем кам’яним будинкам, з’явилися вулиці й міські укріплення. Навколо міста існували сільські поселення, мешканці яких вирощували просо, ячмінь і пшеницю, розводили худобу, рибалили та займалися виноградарством.

Торгівля пов’язувала Ніконій з Іонією, Аттикою, грецькими островами й сусідньою Ольвією. Про добробут міста свідчать археологічні знахідки, серед яких особливе місце посідає мармуровий бик. Нині він зберігається в Одеському археологічному музеї.

В античному світі бик символізував силу, достаток і родючість. Інша важлива знахідка — теракотові статуетки Деметри, грецької богині землеробства та врожаю. Для поселення, життя якого значною мірою залежало від землі, її образ мав особливе значення.

Зображення Деметри можна побачити й сьогодні — на гербі сучасних Роксолан. Так антична спадщина стала частиною символіки села, яке продовжує жити завдяки землеробству.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Сонька Золота Ручка: як одеська аферистка стала легендою (ВІДЕО)

Ніконій руйнували, але він відроджувався

Історія Ніконію не закінчилася тихим занепадом. Археологічні дані свідчать, що місто пережило кілька руйнувань, після яких життя там відновлювалося.

Приблизно у третій чверті IV століття до нашої ери на регіон поширився похід Зопіріона — полководця Александра Македонського, який намагався захопити Ольвію. Саму Ольвію він не взяв, однак Ніконій зазнав значних руйнувань. Про це свідчать сліди пожеж, пошкоджені укріплення та засипані оборонні рови.

Місто відновилося, проте вже не повернуло колишнього торговельного значення. Згодом, на межі III–II століть до нашої ери, воно зазнало нового розгрому. Традиційна версія пов’язує його з галатами — кельтськими племенами, хоча питання про нападників залишається предметом наукових дискусій.

У перші століття нашої ери Ніконій знову відродився, тепер у межах римського світу. Місто збільшилося та стало прикордонним опорним пунктом провінції Нижня Мезія.

Остаточно життя на городищі припинилося у III–IV століттях, у часи Великого переселення народів, коли регіоном рухалися готські племена. Відтоді античне місто поступово перетворилося на археологічну пам’ятку, а його сліди опинилися серед пізніших нашарувань історії.

Чому село назвали Роксоланами

Назва Роксолани звучить так, ніби безпосередньо пов’язана з давніми роксоланами — сарматським племенем. Проте історія назви інша: її походження пов’язують із захопленням античністю, а не з доведеним зв’язком між племенем і селом.

До кінця XVIII століття на цих землях існувало ногайське поселення Гірибурзина. Після зміни влади сюди навідувалися сезонні рибалки — молдавани й болгари. У 1791 році п’ять родин чорноморських козаків заснували хутір Бузиновата. Назва була цілком практичною — ймовірно, від бузини, що росла біля води.

У 1802 році землю придбав польський шляхтич Ігнацій Сцибор-Мархоцький. Він назвав свій маєток графством Руффіполіс на честь дружини Еви Руффі, італійки за походженням.

Згодом вирішальну роль у появі сучасної назви відіграв син власника Кароль. Наприкінці 1840-х років, захопившись античністю та модним тоді сарматизмом, він перейменував Бузиновату на Роксоляни. Саме так спочатку звучала назва села.

Виникла історична іронія: село отримало ім’я з античним відтінком через моду XIX століття, хоча поруч уже понад дві тисячі років лежали залишки справжнього грецького міста. Кароль, наскільки відомо з цієї історії, не знав, наскільки давнім було місце, якому він давав нове ім’я.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Батько Одеси: Досягнення і провали Дюка де Рішельє (ВІДЕО)

Герб Роксолан як коротка історія Причорномор’я

На гербі села зібрано кілька важливих сторінок його минулого. Блакитне поле символізує Дністровський лиман, який визначав життя місцевих поселень. Срібна риба нагадує про рибалок, а також про ранні етапи історії Бузиноватої.

Деметра й колосся відсилають до античного Ніконію та землеробських традицій. Хрест символізує християнську віру, яка прийшла на цю територію пізніше. Червоно-чорна діагональ із вишиванковим мотивом уособлює українське сьогодення.

У XIX і на початку XX століття Роксолани були звичайним причорноморським селом, де жили з рибальства, виноградарства й городництва. Тут оселялися вихідці з різних місцевостей, а неподалік існували німецькі колонії — Грос-Лібенталь, Кляйн-Лібенталь, Петерсталь і Йозефсталь. Їхні мешканці розвивали господарство, садівництво та вівчарство.

XX століття принесло краю революцію, зміну влад і насильство. У період Голодомору в Роксоланах загинули щонайменше 67 людей — ця цифра зафіксована в Національній книзі пам’яті жертв Голодомору.

Після Другої світової війни німецькі колонії спорожніли: частину мешканців вивезли на захід, інших відправили до радянських спецпоселень. Разом із людьми зникла значна частина багатокультурного світу, який формувався тут протягом поколінь.

Попри все, село зберегло свою господарську основу. У повоєнні десятиліття воно постачало на одеські ринки ранню зелень, редиску й картоплю. Сьогодні Роксолани входять до Дальницької громади Одеського району й продовжують жити завдяки землі та Дністровському лиману.

Чому рання картопля з Роксолан з’являється на ринках першою

Роксолани відомі не лише археологічними пам’ятками та мальовничими урвищами. Для багатьох одеситів назва села асоціюється передусім із ранньою картоплею, яка потрапляє на ринок на початку сезону.

Одна з причин — місцеві ґрунти. Лесові суглинки забезпечують добрий дренаж: вода не затримується надовго, що важливо для вирощування бульб. Водночас Дністровський лиман впливає на місцевий мікроклімат, а ґрунт на цих ділянках навесні прогрівається раніше, ніж у багатьох інших місцевостях.

Завдяки цим умовам городники можуть починати сезон раніше й постачати картоплю на ринки, коли в інших регіонах урожай ще не готовий. Рання продукція має свою цінову перевагу, адже з’являється в той час, коли пропозиція ще обмежена.

Водночас в Україні існує сорт картоплі під назвою «Роксолана». Але сама назва сорту не означає, що бульби вирощені саме в цьому селі. Властивості місцевої продукції пов’язані не лише з назвою, а й із конкретними ґрунтами та умовами вирощування.

Так три різні історії — античне місто, глиняні кручі й овочева слава — сходяться в одному місці. Земля, яка колись давала прихисток грецькому полісу, сьогодні забезпечує роботу місцевих городників. А залишки Ніконію нагадують, що навіть звичайний сільський краєвид може приховувати тисячолітню історію.

***

Щоб побачити Роксолани не лише як точку на карті, а як місце, де переплелися античність, природа й сучасне життя Одещини, перегляньте відео проєкту «Одеські історії» на YouTube-каналі «Одеського життя».

У відео також є:

• детальніше пояснення, чим лесові урвища відрізняються від кам’яних каньйонів;
• розбір зображень і написів на монетах Ніконію та версії про царя Скіла;
• історія Ігнація Сцибор-Мархоцького, його дружини Еви Руффі та графства Руффіполіс;
• докладніше тлумачення символів герба Роксолан;
• додаткові подробиці про німецькі колонії Причорномор’я та їхню долю;

• пояснення, як рання картопля стала господарською візитівкою села.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Шість див Одещини, про які не розповідають у туристичних путівниках (ВІДЕО)

Поділитися: