Ключові моменти:
- Рішельє перетворював Одесу на великий торговий порт і домігся пільг для міста.
- За його правління зросли доходи, населення, торгівля та міська інфраструктура.
- Під час чуми 1812 року Дюк особисто очолив боротьбу з епідемією.
- Водночас його політика колонізації та пільг мала складні наслідки.
25 вересня 1766 року народився Арман Еммануель де Рішельє — французький аристократ, який одинадцять років керував Одесою. Ми розібрали його одеський «рахунок» у двох колонках: що Дюк зробив для розвитку міста і які рішення згодом обернулися проблемами. Зі статті, створеній на основі відео на Youtube-каналі “Одеського життя” ви дізнаєтеся про розвиток порту, торгівлю, освіту, міське озеленення, боротьбу з чумою та менш відомий негативний бік політики Рішельє.
Рахунок Дюка – досягнення і проблеми одинадцяти років на посаді градоначальника
Париж, кінець вісімнадцятого століття. Маршал Франції дарує п’ятнадцятирічному онукові сорок золотих луїдорів на дрібні витрати. Минає кілька тижнів, дід знаходить гроші недоторканими. Він кричить онукові: який ти в біса Рішельє, якщо не зумів за кілька днів спустити такі гроші?! Онук лишається незворушним. Він змалку вважає гроші необхідним злом.
За тридцять років цей самий хлопчик, не здатний витратити 40 луїдорів, збільшить митні надходження цілого міста у дев’яносто разів. Арман Емманюель де Рішельє, той, кого одесити першим назвуть батьком міста. Сьогодні ми зведемо його рахунок – по-чесному, у дві колонки: досягнення – усе, що він місту дав, і проблеми – те, за що Одеса розплачується й донині.
Досягнення перше: як Дюк закрив ломбард
Дев’ятого березня 1803 року в Одесу прибув новий градоначальник.
Найперше, з чим стикнувся Рішельє, – це була не пустеля, а порожня каса. Гроші на розбудову порту імперія таки виділила. Але місцева верхівка влаштувала з них міський ломбард і роздавала державні гроші одеситам – як позики під відсоток.
Тож що першим, що зробив новий градоначальник – закрив цю карусель і розвернув весь грошовий потік за призначенням: у дороги, гавань та будівництво Одеси. Це і є найперше досягнення Дюка.
Досягнення друге: хлібна імперія
Пшениця з Поділля та Бессарабії йшла через одеський порт на експорт, і Рішельє зробив усе, щоб цей потік ставав ширшим. Він тиснув на Петербург та 1808 року вибив для Одеси пільги – тимчасове зняття податків, вільний транзит, зменшення мита на чверть.
Це ще не було порто-франко, вільну гавань офіційно відкрив його наступник граф Ланжерон, але правовий фундамент заклав саме Рішельє.
На початок його правління митниця приносила в казну кілька тисяч рублів. На кінець – два мільйони. Загальні доходи міста побільшали у двадцять п’ять разів. Ну і населення – з дев’яти тисяч виросло до тридцяти п’яти.
Рішельє особисто ходив портом і вмовляв іноземних купців осідати саме тут. І вони йому вірили. Так Одеса стала торговим магнітом, і це найдорожче досягнення Дюка.
Досягнення третє: складчина по копійці
Попри успіх першої антикорупційної кампанії Рішельє, каса міста була порожня, бо треба було будуватись. Тоді Дюк зробив хід, який сьогодні назвали б краудфандингом – збором грошей потроху з багатьох людей – на спільну справу.
Збір був формально добровільний, але дуже наполегливо рекомендований. Ці гроші йшли виключно на дороги, криниці, ремонт фонтанів і будівництво порту.
І за перші три роки ця складчина принесла місту 45 тисяч рублів! І це найважливіше досягнення Дюка.
Досягнення четверте: місто, яке вчиться
Порт зростав, торгівля стрімко набирала оберти і Рішельє зрозумів, що Одеса має будувати власну освіту.
За його сприяння у нас з’явились комерційне училище, гімназія, приватні пансіони та шляхетний інститут. Саме цей інститут 1817 року, вже після від’їзду герцога, перетворився на Рішельєвський ліцей, який, своєю чергою, став батьком Одеського Університету.
Можливо, це і є найсвітліше досягнення Дюка – він будував не тільки причали, а й голови.
Досягнення п’яте: біла акація і полив під наглядом
Одеса і правда стояла в голому степу. І Дюк взявся за це особисто – він вивчав місцевий ґрунт та замовляв сюди рослини.
Найкраще прижилася виписана з Італії біла акація. Молоді пагони висадили вздовж вулиць, а догляд за ними Рішельє переклав на власників сусідніх будинків.
Під час щоденних об’їздів міста герцог зупинявся біля кожного прив’ялого саджанця, стукав у двері господаря і цікавився – якщо їм так важко полити деревце? Психологічний тиск від авторитета такого рангу діяв безвідмовно. А біла акація стала символом Одеси. І це – найзеленіше досягнення Дюка.
Досягнення шосте: чума 1812 року
ФОТО Чума
У серпні 1812-го після миру з Османами, порт відкрився для торгових суден, і разом із товаром грецькі купці завезли хворобу.
До початку вересня гинуло по двадцять людей на день. І тут Рішельє почав діяти: місто поділили на п’ять карантинних частин, усі сухопутні кордони закрили. Були зачинені ринки, кав’ярні, лазні й навіть храми. Заборонені будь-які збори, навіть похорони. Підозрілі землянки у Карантинній і Військовій балках спалили разом з усім майном.
Від 22 листопада був введений повний карантин – із дому не можна виходити взагалі. Дві третини одеситів залишилися взагалі без засобів до життя. Щоб люди не голодували Рішельє конфіскував залишки зерна на купецьких складах і організував щоденне розвезення їжі й води.
А коли охоплені жахом робітники відмовилися ховати заражені тіла, градоначальник узяв лопату сам і почав закопувати їх особисто.
Чума вирувала до лютого 1813-го, помер кожен восьмий одесит. Але місто – встояло. І це найміцніше досягнення Дюка. І воно ж – межа. Бо на цьому колонка досягнень закінчується, і починається друга – проблемна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Диво Доброслава: як степове селище під Одесою перетворили на туристичну родзинку (ВІДЕО)
Проблема перша: болото і вода
Одеса вже заробляла мільйони на миті, а під ногами в одеситів залишався бруд і пил. Краудфандинг Рішельє приніс місцями дороги, але суцільного мощення вулиць за його часи так і не зробили.
Ще гіршою була ситуація з водою. Місто критично залежало від привізної води. І це Одеса подолає значно пізніше.
Проблема друга: Ізмаїл, якого він не взяв
Друга проблема знімає з Рішельє блискучий німб. Успішний цивільний адміністратор виявився дуже посереднім воєначальником. Під час російсько-турецької війни він командував піхотною дивізією, і 1806 року провалив штурм фортеці Ізмаїл.
Герцог привів під стіни свою дивізію і відступив ні з чим. Управлінець від Бога, а полководець – ні.
Проблема третя: зворотний бік колонізації
У 1805 році Рішельє став генерал-губернатором усього Новоросійського краю – це Херсонська та Катеринославська губернії і Крим. Рішельє активно кликав сюди колоністів. Восени 1803-го під Одесою почали закладати німецькі колонії. Окремим експериментом стали єврейські землеробські колонії у Херсонській губернії.
Але у всього є зворотний бік. Гроші, що були виділені колоністам на облаштування, місцеві чиновники масово розкрадали. І тисячі переселенців зустрічали на новому місці голод та хвороби. Рішельє будував стратегію згори, а внизу його ж апарат був наскрізь уражений корупцією, і подолати її він так і не зміг.
Щоправда, сліпим виконавцем Рішельє не був. 1806 року він скасував наказ про примусове виселення ногайських татар із Приазов’я і дозволив їм повернутися додому. А ще за 3 роки домігся, щоб кримським татарам повернули десять тисяч конфіскованих коней.
Проблема четверта: міна сповільненої дії
І остання проблема вибухнула аж через півстоліття. Рішельє давав іноземному капіталу – грекам, італійцям, французам, британцям – ексклюзивні пільги. І це підняло торгівлю. Але водночас призвело до різкого соціального й етнічного розшарування. Нагорі – успішні іноземні посередники з пільгами, а внизу, на узбіччі, – українське селянство, дрібні ремісники та єврейська біднота.
А коли у другій половині 19-го століття хлібний потік почав збоїти через світову конкуренцію, структурна тріщина розкололася погромами – 1871, 1881 і 1905 років, коли бідніші верстви кинулися громити успішних єврейських і грецьких купців.
Зводимо рахунок
Тепер зведімо рахунок. І він не сходиться в жодну круглу цифру. Десь тут, за всіма цифрами й міфами, проступає жива людина. Бо бронзовий Дюк на Приморському стоїть у римській тозі, із сувоєм у руці, як законодавець і цивілізатор. А справжній Арман де Рішельє був короткозорий до того, що, кланявся пустим балконам про всяк випадок – бо не бачив, чи є там хтось.
Це був чоловік, одружений усе життя, але він збіжав від жінки майже відразу після весілля. Чоловік настільки байдужий до грошей, що під кінець життя, бувши прем’єр-міністром Франції, продавав каміння зі своїх орденів, щоб було на що їсти. Той самий, хто в п’ятнадцять не зумів витратити сорок луїдорів, віддав Одесі все, що міг, і помер небагатим.
Восени 1814 року імператор відкликав його до Франції. Проводжати Дюка вийшло все місто, люди несли його на руках до екіпажа й плакали. І знаючи одеситів, ви розумієте, що це особлива честь – бо плакати за ким попало вони не вміють!
Ще більше подробиць про Дюка де Рішельє дивіться у відео на Youtube-каналі “Одеського життя”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Шість див Одещини, про які не розповідають у туристичних путівниках (ВІДЕО)
