Як керівник інформагентства на велосипед пересіла
Ті, хто зараз вперше побачать нашу керівницю, директора інформаційного агентства «Центр медіа» Вікторію Кучурку, за кермом велосипеду – навряд чи повірять, що ще кілька місяців тому вона ледве на ньому трималась. Вікторія зізнається: наважилась освоїти двоколесий у свої 59 років завдяки подвійній мотивації: по-перше – це небажання вистоювати величезні черги на автозаправку, а по-друге – можливість користуватись велосипедом сина.
– Коли ти працюєш і ти весь час загружений, в тебе немає можливості піти і стояти, і шукати цей бензин, тим паче, що він не скрізь є і треба, ну просто виділити на це час. Я зрозуміла, що в мене повинна бути в любий момент альтернатива машині, маршрутці, в якій як говориться ще більше жарко і спекотно. А спонсор мого катання – це син. Він весь час мене штовхає на якісь такі авантюрні речі. Син, який проїхав автостопом пів світу, а може і більше, – розповіла Вікторія.
До мети попри складнощі
За словами Вікторії, донедавна вона востаннє сідала на велосипед ще у дитинстві. Й хоча якісь навички управління двоколісним лишились, їх виявилось недостатньо для їзди на великі відстані, та ще й на сучасному байку сина. Та зрозуміла вона усе це, вже у дорозі з дому на роботу.
– Я вдягнула спортивний костюм, взяла в рюкзак всі свої речі, сіла на велосипед і поїхала. Через три квартали я «здохла», але бачу, що повертатись назад теж тяжко і я вирішила з Таїрова все-таки їхати до 2-ї станції Великого Фонтану. Я була вся мокра. В мене ніяк не виходило добре задзвеніти на дзвіночку, я кричала: «дзілінь-дзілінь!». Потім людина мого року говоре: що «дзілінь-дзілінь»? Я говорю: 45 років перерви між катанням на велосипеді. Він посміявся, пропустив мене. Але тут я доїхала до Артилерійського провулка і доріжка різко закінчується без всякого попередження. Затормозити я змогла, велосипед зупинився, а я ні. Полетіла кубарем, я, як виявляється, дуже тяжка, лечу дуже далеко, якась жінка підбігла, обтрусила мене. Що я хочу вам сказати: за перший день виявилось, що я живу дуже далеко від роботи», – пригадує Вікторія Кучурка.
Поверталась з роботи того дня Вікторія теж непросто. Дорогою додому вона двічі впала й отримала кілька великих сінців та подряпин. Та попри усі складнощі, їзду на велосипеді не покинула й зараз вже катається більш впевнено. Та головне, за словами жінки – це привід пишатись собою, адже вона довела собі, що здатна опанувати будь що, якщо по-справжньому цього забажає.
Якщо для хобі – купляти не обов’язково
Ще одна співробітниця нашої редакції, Ольга Хилько, на відміну від свої начальниці Віторії Кучурки у дитинстві досвіду їзди на велосипеді не мала. За зізнанням жінки – багато років вона лише мріяла покататись на двоколесому і лише в 52 роки наважилась здійснити завітне бажання.
– Найзручніше мені було, ось на той момент на Трасі здоров’я, початок Траси здоров’я. Я розуміла, що там, скажімо так, є чітка територія для велосипедистів. Тобто я там не буду, скажімо так, своїми навичками, ну, скоріше з повною відсутністю навичок заважати комусь. Я розумію, що там люди прекрасно усвідомлюють хто їде, як їде і як їм треба поводитись. Ну, перший раз просто підійшла до цієї стоянки, прочитала правила, зареєструвалася на сайті і перерахувала 100 гривень на свій рахунок, все, взяла велосипед в оренду і поїхала. Ну, поїхала – це гучно сказано. Два рази, дві оренди я користувалась ним, як самокатом, – розповіла Ольга.
Перший заїзд на велосипеді вона здійснила у травні поточного року. І хоча й брак навичок не дозволяв їй повною мірою насолоджуватись цим заняттям – бажання продовжувати його не вщухло. Поки жінка катається лише для задоволення, каже залюбки й зараз обрала б двоколісний замість маршрутки чи авто, та для цього потрібен власний байк. Купляти його поки не по кишені, тож ж наразі їздить лише на орендованих і це вже стало її улюбленим хобі. Але і ньому є свої правила. Зокрема, за словами Ольги – тарифікація орендного часу велосипеду автоматично продовжується на годину, навіть якщо повернути велосипед на базу на кілька хвилин пізніше.
– Тарифікація: година – 30 гривень, відповідно, якщо ось дві години – 60 гривень. Тобто якщо ти трошечки не встигаєш, ну переплачувати ще там за якусь хвилину-дві, ну так не дуже приємно. Не завжди є можливість кататися там ще годину.
В ідеалі, щоб перший раз з вами прийшов орендувати той, у кого є велосипед. Просто щоб з вами прийшла людина, яка може вам підказати: ага, ось тут погане сидіння, а ось тут треба його вирівняти, а ось тут висота, а тут руль невдалий. Ось ці моменти, перший раз я була з сестрою, вона мені ось ці акценти трошечки розставила і просто давала якійсь поради: тут ти ось стаєш на педаль, відштовхуєшся просто ногою і тримаєш баланс. Можливо я б до цього дійшла сама, скоріше за все б дійшла, але ось ці моменти – додатковий стрес, як що цього можна уникнути – краще уникнути» – зазначила Ольга.
Про переваги моноколеса
Попри усі переваги велосипеда, в нього є і свої недоліки, зокрема потреба постійно крутити педалі для руху та необхідне місце для паркування чи зберігання байку. До того ж руки під час їзди велосипедиста мають бути завжди на рулі. Зовсім інша справа – моноколесо. Останніми роками в нього все більше прихильників. Все через легкість та мобільність одноколісного, а ще більшу свободу для рухів, порівняно із велосипедом. Один з завзятих водіїв моноколесників – депутат Одеської міськради та голова міської транспортної комісії Петро Обухов.
– Я користуюсь цим видом транспорту вже півтора роки і дуже задоволений. Якщо порівнювати з автівками, то ти можеш їхати тротуаром, можеш дорогою. Можеш їхати через парк, а якщо там десь затор – ти можеш его об’їхати. І тому я думаю, що під час заторів, а особливо по центру міста – це найшвидший вид транспорту. Максимальна швидкість в цієї моделі 40 кілометрів на годину, я собі поставив ліміт 30, щоб це було безпечно. Можна їздити взимку, влітку, під час дощу, тобто ніяких проблем з цим нема. Заряду вистає мені десь на 50-60 кілометрів. І саме головне – якщо потрібно кудись їхати машиною, то я його склав і поклав у багажник автівки і поїхав туди на машині. Або з ним можна заходити в магазин, в ресторани, не потрібно думати там про парковку, про те де зберігати. Я на навіть на сесії міськради приїжджаю на колесі і залишаю на охрані, – каже депутат.
За словами Петра, однією з переваг моноколеса, окрім свободи пересування та незалежності від пального, є менший страх його випадкової крадіжки. Справа у тому, що вага одноколісного 21 кілограм, тож його досить важко швидко схопити та понести. На додачу навчитись водити його одразу ж – практично неможливо. Останнє, водночас є й недоліком моноколеса, який нерідко відштовхує тих, хто збирався на нього пересісти з іншого транспорту.
– Дуже важко навчитись їздити. Я зміг поїхати, не тримаючись ні за що, тільки на четвертий день. А так, щоби це було впевнено, щоб наприклад заїжджати на невеличкі бордюри – це декілька місяців триває. Тому, що це дуже незвично для нашого організму, тобі потрібно стояти, тримати рівновагу і трохи нахилятись вперед і мозок думає, що ти зараз впадеш. А насправді це команда колесу їхати швидше, таким чином воно підтримає тебе в русі – розповідає Петро Обухов.
Та все ж головною перепоною для популяризації більшості видів «зеленого» транспорту в Одесі очільник міської транспортної комісії вважає поки недосконалу транспортну інфраструктуру міста. Зокрема – відсутність достатньої кількості велодоріжок та місць для паркування і підзарядки єлектротанспорту. Та поки в країні триває війна – усього цього в місті робити не будуть, адже капітальне будівництво у цей час заборонено.
Найбільший попит на «зелений» транспорт – на Одещині та Київщині
При цьому варто зазначити, що за статистикою найбільший попит на «зелений» транспорт в Україні саме в Одеській, а також Київській областях.
Незважаючи на недосконалості інфраструктури, попит на альтернативні види транспорту в Одесі та області продовжує зростати. Доречи, за даними аналітиків OLX, наша область – одна з лідерів по зацікавленості цiм транспортом. Як свідчать показники компанії «Бум», переход на альтернативний електротранспорт (мотоцикли, самокати та скутери) стався в передостанній тиждень травня і більш за все пропозиціями цікавилися на Київщині, Одещині та Львівщині.
