Заместитель генерального директора Центра Довженко Иван Козленко собирается покинуть свою должность и искать новую работу. Об этом одессит сообщил на своей странице в Facebook.
Напомним, Иван Козленко также проводит в Одессе кинофестиваль "Німі ночі".
"Провів нараду зі своїм відділом, сказав, що в обставинах, які склалися, відсутністю прозорого, осмисленого майбутнього для Центру та браком політичної волі у тих, від кого це майбутнє залежить, щось докорінно й радикально міняти (а це, як на мене, єдина можливість припинити його триваючу агонію), не бачу сенсу пов'язувати своє майбутнє з цим приреченим на загин підприємством, — написал Козленко.
— Порадив всім шукати роботу, бо ентузіазм та подвижництво не мають позбавляти людину достоїнства: комплекс злидаря — це не той наробок, який би я хотів, аби люди винесли з Центру Довженка. На мій жаль, але на благо цих компетентних молодих людей, їм буде куди піти після такої школи.
Все, що зроблено мною на Центрі — це півтора перші роки самовбивчої безсонної та нищівної для здоров'я роботи по 16 годин щодня без вихідних і відпусток, завдяки чому сформовано його авторитетний імідж та ім'я, й півтора останніх роки інерції, бо в рамках даної системи ми зробили все можливе. Система заперечує подальший розвиток Центру, як в усій державі вона або має бути знищена, або будемо знищені ми. Я не готовий ще настільки жертвувати собою. Мені шкода часу, який все це поглинає. Страшно від усвідомлення того, скільки всього можна було зробити за останні пів року, протягом яких я вимушено бездіяв.
На жаль, як і всюди в Україні, я не бачу позитивних змін, не бачу готовності до радикальних реформ, волі знищити нелюдську й монструозну систему. Перебуваючи поблизу владних кабінетів, я спостерігаю всю ту саму корупцію, тупий бюрократизм, інтелектуальну імпотенцію чиновників-комсомольців. Не можна більше працювати в цій прогнилій і саморепродуктивній системі, бо це постійна загроза асиміляції. Не можна міняти щось, дізнаючись, що люди, з приходом яких ти пов'язував реальні перспективи в галузі культури — такі самі хабарники (а особливо одна конкретна людина, з якою пов'язував найбільші сподівання), як і попередники, це знання деморалізує й викликає повний параліч волі. Не можна чекати на результати "конкурсу" на посаду директора Центру пів роки, готувати тонни паперів, бізнес-плани, й дізнаватись що конкурс скасовано, бо посада невакантна! Що його буде оголошено заново й ще пів роки треба проходити ті ж самі круги пекла. Це мене вражає найбільше: в нашому Мінкульті нема юристів? Треба бути заслуженим юристом України, щоб зрозуміти, що конкурс може бути оголошений лише на вакантну посаду? Це профанація демократичних процедур, формальна фальсифікація вимог громадськості. Не хочеться брати в цьому участь.
Месіанство, саможертовність доречні в сфері етики, але не економіки: моя готовність заробляти гроші деінде, аби компенсувати мізерні зарплати в Центрі, ірраціональна: я можу працювати на себе з більшим ефектом. Можна робити те саме, що й тепер, тільки без потреби забезпечувати існування принципово екстенсивного підприємства, десятків декваліфікованих працівників, ласих до майна рейдерів, дотримання абсурдних регуляцій та правил. Ця кафкіанська історія має бути закінчена.
Тому я відтепер шукаю нову роботу. Я поки залишаюсь в Центрі, бо мушу закінчити розпочаті проекти: закінчити ретроспективу української німої анімації в Порденоне, випустити dvd-трилогію фільмів Довженка, монографію Івана Кавалерідзе, за можливості — ретроспективу Муратової, бо не щодня найбільшому режисеру сучасності виповнюється 80 й тільки наша держава може це ігнорувати.
В іншому — залишаюсь вірним собі й своїм задумам: написанню сценарію, виданню антології літератури Одеси 2000-х, ретроспективі українського кіно в США. Час повертатись до творчості",- заключил Козленко.
