Ключові моменти:
- Після трагедії 30 вересня, коли злива перетворила Одесу на суцільну ріку і забрала життя людей, місто почало сприймати дощ як попередження, а не лише природне явище.
- Попри осінню сіру погоду, Одеса залишається живою і вперто красивою — у мокрому листі, відбитках неба в калюжах і усмішках людей, що звикли тримати під рукою парасольку.
Одеса залишилася прекрасною навіть після потопу
Злива 30 вересня наробила в Одесі багато лиха. Вулиці перетворились на ріки, зупинився транспорт, загинули люди… Тож нині злива і дощ — не лише настрій. Вони нагадують, як тендітно все тримається — і життя, і місто, і ми самі.
Те саме сонце, що ще недавно пекло нещадно й змушувало шукати тінь, тепер стало справжнім святом — теплим, коротким, бажаним. Люди ловлять його, як усмішку.
Парасолька тепер майже як мобільник — без неї ніяк. Одесити носять її усюди: в руках, у сумці, під пахвою, а дехто просто залишає біля дверей, щоб не забути знову.
Листя — мокре, блискуче, красиве. Липне до тротуарів і черевиків, розсипається під ногами золотим шаром. У кожній калюжі — відбиток дерева, неба й міста.
Квіти на клумбах ще тримаються — петунії, чорнобривці, троянди. Вони втомлені, але вперті. Під дощем їхні пелюстки збирають краплі, мов перлини, і світяться навіть тоді, коли навколо сіро.
Люди тепер кажуть, що дощик — це нічого, аби не злива. Та все одно зиркають угору, вдивляються в хмари, читають прогнози, ніби важливі новини.
А Кішка-геймер, відомий одеський артоб’єкт, сидить собі з гаджетом у лапах. Вчитується, вдивляється — певно, теж перевіряє погоду. І зовсім не помічає, що мокра.
В Одесі навіть дощ — це вже не просто негода. Це спогад, обережність і — життя, яке триває.
До речі, що там обіцяють синоптики найближчим часом? Дощ і зливу…
Читайте також:
- Привоз після потопу: які ціни, про що говорять одесити
- Вересень по-одеськи: сквер Мечникова між зеленню та золотом (фоторепортаж)
Фото авторки
