Ольга Магазинська, журналістка «ОЖ»:
– Близько 18-ї години у першій парадній по вулиці Сегедській, 17а вода почала заповнювати сходову клітину. Частково це відбулося через автоматичні двері на кодовому замку. Їх заклинило, вони не зачинялися, і вода почала заповнювати парадну. Мешканці відрами вичерпували воду і виливали її до каналізації у власних квартирах. Залишили голосове повідомлення на номер міської гарячої лінії 15-35. Проте, зі зрозумілих причин, ніхто не передзвонив. Власними силами відімкнули двері від електроживлення та вичерпали воду.
Звісно, парадна перебуває не у кращому стані, обсипана штукатурка та облущена фарба. Але головне, що вода не дісталася до квартир.
Щодо обстеження підвалу, будемо чекати, поки буде можливо залучити до цього процесу працівників ЖКС «Фонтанський», які обслуговують наш будинок.
Вікторія Кучурка, директорка ІА «Центр-медіа»:
– Думала, що вже доведеться ночувати на роботі, бо вода прибувала і на багатьох вулицях та перехрестях перекривали рух. Але потім, коли вся робота була зроблена, наважилась все-таки спробувати виїхати додому. Було важко, бо доводилось увесь час шукати якісь шляхи, де хоч якось можна було проїхати. Вдома була лише о 12-й ночі.
Вероніка Поліщук, журналістка «ОЖ»:
– Мешкаю у 2-поверховому будинку на Адміральському проспекті, на другому поверсі. Його будували полонені німці ще 1954 року. Раніше з даху знесло коника. Ми самотужки, не очікуючи на допомогу від комунальників, встановили новий. Мабуть, це і врятувало нашу квартиру від потопу. Бо коли прийшла додому, побачила, що сходи вологі, вода тече з горища. Сусід прибіг у розпачі: у нього підвісна стеля не витримала тиску води й прорвала. Довелося віддати йому відра, корито, щоб якось вичерпати воду. З горища теж вичерпували воду відрами. Але це не дуже допомогло, бо з другого поверху вода дійшла до першого.
Наталія Дімчева, редакторка газети «ОЖ»:
– В нас на вулиці Житомирській будинок має досить високий цокольний поверх, тому затоплення йому не загрожувало. Ми більше хвилювались за наших прибудинкових кішок. Їх будиночки затопило, тому ми слідкували за тим, щоб були відчинені двері парадної, куди тварини могли б забігти, щоб сховатись від дощу. Одна з кішок не могла перебратись через затоплену доріжку. То чоловік вийшов і приніс її до парадної.
Світлана Комісаренко, журналістка «ОЖ»:
– За редакційним завданням знаходилась у школі, на вулиці Старопортофранківській. Десь о 16-й годині вийшла і зрозуміла, що дістатись селища Котовського буде дуже й дуже складно. Служби таксі відповідали, що проїхати неможливо, ніхто ризикувати не хоче. Потім все-таки вдалося домовитись з однією зі служб. Мене погодились відвезти за 650 гривень.
Цікаво, що вулиці в місті дійсно були перевантаженими – по Колонтаївській їхали більше години, не набагато швидше по Київській трасі. А от обʼїзна дорога, яка зазвичай бере на себе весь транспортний тягар доїзду до селища Котовського і буває максимально перевантажена, виявилася майже порожньою.
Здається, відбулася змова компаній таксі, які не хотіли їхати на Котовського через обʼїзну, говорячи, що вона непроїзна. До таксистів дослухались й інші водії. Це призвело до транспортного колапсу в центрі міста, а також дозволило значно підвищити ціни на проїзд. Бо пізніше, десь о 20-й, за проїзд на Котовського служби таксі ставили тариф вже від тисячі до півтори тисячі гривень.
Олена Кудряшова, журналістка «ОЖ»:
– На півдорозі лишилася без авто і 30 хвилин йшла по коліна у воді. На вулиці Добровольців (Маршала Говорова) у воді застрягла бабуся, самостійно піднятись не могла. Мимо їхали автівки, заливаючи її хвилями води. Щоб дістати її, я стала в багнюку і ледь не залишилася без нової кросівки, але витягла. І кросівку, і бабцю. Люди, де наша людяність?
Юлія Котляр, заступниця головного редактора «ОЖ»:
– Мені треба було встигнути на потяг. Коли зрозуміла, що транспорт стоїть, на вулиці Базарній вийшла з машини та побігла. Побоювалась, що не зможу скористатись підземним переходом біля залізничного вокзалу, бо він буде залитий водою. Але виявилося, що там вода нормально відводиться і люди можуть користуватись переходом. З труднощами, але за 10 хвилин до відходу потяга я зайняла своє місце у купе. Думаю, що не всім так пощастило. Бо їхала одна в купе до самого Львова.
Таміла Терзян, редакторка соціальних мереж «ОЖ»:
– Доводиться думати ще й про те, що в таку негоду, коли сходи в парадній залиті водою, не можна вчасно вивести на прогулянку велику собаку – їй доводиться терпіти. Але оскільки в нашому будинку зливова каналізація знаходиться у нормальному стані – її вчасно прочищають, – вже пізно ввечері вода зійшла і можна було вийти у двір та спокійно зайти у парадну.
Читайте також:
