Ключові моменти:
- У другий день ОМКФ-2025 глядачі побачили документальний фільм Ігоря Іванька «Довженко. Великий компроміс» у програмі «Гала-прем’єри»;
- У ретроспективі Карлоса Саури показали стрічки «М’ятний коктейль з льодом» та «Фаду»;
- У конкурсних та спеціальних показах представили фільми «На межі», «Позивний „Артист“», «Королеви радості», «Пан або пропав» та «Татова колискова»;
- Відбувся майстер-клас «Медіатека Суспільного: найбільший медіаархів України».
Важливою подією другого дня стала прем’єра документального фільму «Довженко. Великий компроміс» Ігоря Іванька у програмі «Гала-прем’єри».
Як зазначив креативний продюсер Володимир Тихий, Олександр Довженко був дійсно видатною особистістю свого часу.
«Як ставитися до Довженка? Як до геніального митця. Він себе проявив саме так. Але проблема кожного з нас у тому, що людина — це ширше, ніж просто поняття “митець”», – сказав він.
Стаття на тему: Українське поетичне: як Олександр Довженко створив новий жанр у кіно
Крім цього, у другий день кінофестивалю, 26 вересня, глядачі побачили стрічки з ретроспективи Карлоса Саури «М’ятний коктейль з льодом» (Peppermint Frappé) та музичний фільм «Фаду» (Fados).
У програмі «Фестиваль фестивалів» відбувся показ фільму «На межі» (On the Edge) режисерів Герена Ван де Ворста та Софі Мюзель, а у секції «Фокус на Польщу» – стрічки «Страх» (Anxiety) Славоміра Фабіцкого.
У програмі спецпоказів продемонстрували стрічку «Позивний „Артист“», після якої головний герой фільму Олександр Печериця поділився своїми особистими враженнями від процесу роботи над нею: «Цей фільм — наша спільна рефлексія. Він показує трансформацію людської думки, її бажання, її виклики. Ми хотіли це задокументувати».
У секції «Сімейні цінності: діти» глядачі побачили «Мій нерозлучник» (My everything) Анн-Софі Байї.
У програмі «Мистецтво травми» відбувся показ фільму «Київські солісти» (Kyiv Soloists) Тронда Квіг Андреассена.
«Я дивлюся десятки фільмів, які починаються першим днем війни. Серед них багато подібних, але саме ця стрічка — одна з тих небагатьох, де відчувається не розгубленість, а зібраність», – такою думкою про цей фільм поділилася кінокритикиня Оксана Волошенюк.
Читайте також: Кіно попри війну: у Києві відкрився 16-й Одеський кінофестиваль
У межах «Фестивалю українських кінофестивалів» відбувся показ фільму «Королеви радості» (Queens of Joy) Ольги Гібелінди. На показі також була присутня продюсерка фільму Іванна Хіцинська, яка зазначила: «Ми хотіли показати те, що всі ми рівні. Ми живемо одними й тими ж бажаннями, діями, переживаннями. Війна у нас одна на всіх. І те, що потрібно любити одне одного, підтримувати. Мені здається, що у фільмі ми зловили якийсь вайб добра».
«Гала-прем’єри» доповнили стрічкою «Пан або пропав» (The Party’s over!) Антоні Кордьє, світова прем’єра якої відбулася у межах двотижневика режисерів Каннського фестивалю.
«Цей фільм про класову нерівність, жагу отримати своє. І я впевнена, що ця перша стрічка Антоні, у якій він занурився у сатиру, принесе нам задоволення», – зазначила членкиня спілки кінокритиків Інна Гордеєва перед показом стрічки.
А завершила кінопрограму другого дня фестивалю стрічка Лесі Дяк «Татова колискова» (Dad’s Lullaby), яка увійшла до Національного документального конкурсу.
Окрім кінопоказів у другий фестивальний день відбувся майстер-клас «Медіатека Суспільного: Найбільший медіаархів України: що, кому, навіщо, як?».
«В архіві Суспільного є відеоматеріали українського телебачення від 50-х років і дотепер. Говорячи про українське телебачення, ми маємо на увазі також і телерадіостудію. Якщо говорити про фонотеку українського радіо, то найстаріші записи, які там зберігаються, датуються 20-ми роками, адже саме тоді у Харкові було засновано українське радіо», – поділилася під час пізнавальної дискусії керівниця медіатеки Таїсія Турчин.
Вас також зацікавить: Кіно крізь екологію, війну та іронію: чим здивує Одеський міжнародний кінофестиваль цього року.
Фото пресслужби ОМКФ
