Академічні ліцеї: можливість чи проблеми
Із запитаннями ми звернулися до заступниці Кодимського міського голови з гуманітарних та соціальних питань Антоніни Москалюк.
– Антоніно Степанівно, як проходить реформа на Кодимщині?
– У громаді пройшло непросте обговорення цієї теми з вчителями, батьками, депутатами та громадськістю. Дуже складні були дебати. Однак реформування освіти належить до компетенції держави. Ми лише виконавці державної політики і закону про повну середню освіту. Наразі знайшли спільний знаменник і рухаємось далі.
Згідно з реформою, учні матимуть можливість обирати профіль навчання, курси в межах профілю і поза ним для інтелектуального розвитку.
Єдиний ліцей
– Чи є такий академічний ліцей, який, відповідно до вимог, має бути відокремлений від закладів I та II ступенів та при ньому має бути пансіонат?
– Ми визначилися, що Кодимщина має стати громадою єдиного ліцею, який буде створено на базі першої школи. Питання, у якій конфігурації він діятиме, поки що відкрите: ліцей-гімназія або ліцей 10, 11, 12 класів. Наразі це ліцей 10 і 11 класів.
Сьогодні на Кодимщині є п’ять ліцеїв – у селах Серби, Писарівка, Грабове, Загнітків і Шершенці. У навчальному 2025-2026 році всі ці ліцеї припиняють своє існування, діти продовжать освіту в ліцеї школи №1 або виберуть професійно-технічний напрям чи фаховий коледж.
Громада пішла шляхом поступового переходу сільських ліцеїв у гімназії, коли минулого навчального року не набирався десятий клас, а випускався одинадцятий. А в цьому році випускається одинадцятий і фактично в громаді залишається два ліцеї на базі першої і другої міських шкіл.
У новому навчальному році старшої школи у сільських школах Кодимщини не буде.
В наступному році реформування старшої школи буде стосуватися міських шкіл: початкова школа закладу №1 буде трансформована в школу №2, а учні старших класів школи №2 будуть поступово переходити в першу школу, яка є ліцеєм. Тоді автоматично друга школа стане гімназією, а перша – академічним ліцеєм з визначеними профілями.
Наразі сільські заклади освіти на новий навчальний рік не набирають десяті класи, і з вересня 2025 року в громаді залишаться два ліцеї: на базі першої та другої шкіл. На цьому етап трансформації сільських ліцеїв завершиться.
Учні вже натоптують доріжку
– Сьогодні у зв’язку з демографічною ситуацією, на якій позначається війна і низька народжуваність, проблемою є наповнюваність класів академічного ліцею. Адже він має функціонувати при достатній кількості учнів. Тому ми й розпочали цей процес раніше, щоб натоптати доріжку до академічного ліцею і дати дітям час зрозуміти необхідність продовження навчання.
– За вимогами, академічний ліцей повинен мати пансіонати для проживання дітей.
– Ми одними з перших на Одещині відкрили такий пансіонат у ліцеї №1. Тут є всі умови для проживання і навчання. Наразі там мешкають діти з Загніткова, одного з найвіддаленіших сіл від центру громади. Громада забезпечує всім безкоштовне п’ятиразове харчування.
– Що чекати початковим школам Кодимщини і гімназіям?
– Відомо, що з нового навчального року освітню субвенцію не будуть отримувати школи, де навчається менше 45, а в наступному році – менше 60 учнів. Водночас початкова школа має бути максимально наближена до місця проживання дитини. Тому в громаді на сьогодні є три початкові школи. Держава підштовхує до оптимізації освітніх закладів. Тобто громада може сама фінансувати школи, в яких кількість дітей не відповідає вимогам. Але Кодимська громада не має такої можливості.
А що думають батьки?
Євдокія, с. Загнітків:
– Думаю, що з реформою старшої школи трохи поспішили. У нашій школі сьогодні навчається 116 дітей, та це не так вже й погано. Так, мала наповнюваність класів. Але діти живуть вдома. Розумію, що триповерхову будівлю школи утримувати дорого. Але ж можна, наприклад, в опалювальний сезон перекрити поверхи, які не задіяні. Адже, якщо не буде школи, то у селі не буде життя. Наше село з такою славною історією просто вимре. Напевне, багато хто чув про наш творчий дитячий народний колектив «Витоки». Його учасники – учні Загнітківської школи. Не буде школи – не буде колективу. Та й взагалі село опустіє.
Сьогодні учні 10 класу їздять до Кодими шкільним автобусом. Дорога погана, та й встають діти – ще темно, і додому повертаються – вже темно. Це позначається не тільки на якості освіти, а й на психічному здоров’ї.
Галина, с. Баштанків:
– Мій син навчається у четвертому класі. Наступного року він буде відвідувати опорний заклад у Кодимі. Я не бачу в цьому трагедії. А реформа старшої школи відкриє перед дітьми багато перспектив. Адже у ліцеї створені всі умови для розвитку дитини, для її навчання.
Віра, с. Пиріжна:
– На жаль, у нашому селі школи немає. Її закрили через брак школярів. Останніми роками молодь залишала село і переїжджала до міста. А тут ще й прийшла війна. Село спустошується. Наша донька їздить до міської школи. Це не так далеко, але ми з чоловіком дуже переживаємо за її здоров’я – у неї слабкий вестибулярний апарат. Не розумію, для чого всі ці експерименти зі школами. Ми ж якось у селах вивчилися. Не всім бути професорами, комусь треба і сільським господарством займатися.
Людмила, с. Івашків:
– Цьогоріч – останній випуск у нашій школі. Отакий невтішний результат реформи шкільної освіти. Дітвора, яка підростає, буде їздити на навчання до інших населених пунктів. Хтось буде продовжувати навчатися у Кодимі, а мій син поїде вчитися до Балтського педагогічного коледжу. Якщо дивитися на проблему реформування з боку розвитку села, то це не дуже добре, бо село, яке дає хліб, здає позиції. А якщо розглядати у площині розвитку дітей, то реформа має сенс.
Читайте також:
