В місті Рені, у парку Перемоги, відкрито Алею слави та Пам’ятний знак борцям за єдність та незалежність України. Не можна не помітити багатонаціональний склад небесного війська, про що говорять прізвища полеглих захисників України з Ренійської громади – Коліоглу та Хергеледжи, Ляпчу та Фанаржи, Семененко та Гаврилюк, Власов та Данилов. А ще – Григорян, Раджабов, Григоліа.
На ренійській Алеї слави – 24 портрети. Найстаршому захиснику Степану Чобану було 58 років. Коли почалася широкомасштабна війна, він, військовий льотчик, вже був на заслуженому відпочинку, але вирішив повернутися в стрій.
Під час атаки на військовий аеродром під Кропивницьким Степан Чобану, пілот Су-27, підняв літак у небо та відвернув на себе ворожу авіацію, що дозволило вивести з-під вогню інші літаки. Пілот загинув у нерівному бою. Йому присвоєно звання Героя України.
Не можна не звернути увагу на позивний Степана Чобану – Chefache, що в перекладі з молдавської означає «що робиш?». Мешканці села Долинське, звідки родом наш герой, вітають один одного саме таким питанням (замість «як справи»). Тут поважають тих, кому завжди є що відповісти. Вони – люди справи.
Наймолодший у небесному війську – Станіслав Топала, йому було лише 19 років. Після закінчення школи Стас вирішив стати професійним військовим та вступив до училища. За кілька місяців почалася широкомасштабна війна. Станіслав загинув під час захисту Маріуполя, на вулицях міста.
Юного вояка поховали місцеві жителі – просто у дворі багатоповерхового будинку. Документи, які були виявлені у загиблого, люди виклали у соціальні мережі – так родина дізналася, що Станіслава поховано на окупованій території. Батьки зробили майже неможливе, наполігши на ексгумації, та поховали сина у рідному місті. Вчителька юного героя Тамара Ткачук написала про нього документальну повість, в якій наведено й оповідання мешканців окупованого Маріуполя.
Іменами Степана Чобану та Станіслава Топала названо вулиці у Рені.
Читайте також:
