14 червня 2005 року в Парижі вперше відбулося незвичайне свято — Всесвітній день в’язання на публіці, який започаткувала в’язальниця-француженка Даніель Лендес. Свято має свою емблему, на якій зображено дві в’язальні спиці на тлі карти Європи, й нині Всесвітній день в’язання проходить більш ніж у 350 містах планети.
В Україні в’язання набуло публічності внаслідок російсько-української війни. Це плетіння маскувальних сіток як один із масових видів волонтерства, до якого долучилися десятки тисяч охочих як в Україні, так і за кордоном. Під маскувальними сітками воїни ЗСУ «ховають» від ворогів бойову техніку, бліндажі та окопи. Такий захист рятує життя українських бійців. Щоправда, сітки зношуються або рвуться, у бойові підрозділи прибуває нова техніка, якій необхідне захисне покриття, тож фронт щодня потребує нових сіток.
Упродовж воєнного часу вітчизняні майстрині встановили поки що незареєстрований світовий рекорд з безперервного в’язання (плетіння) маскувальних сіток і теплих шкарпеток для наших захисників.
На півночі Одещини маскувальних виробів найбільше сплетено на Савранщині, Любашівщині та Ананьївщині.
— До плетіння сіток у Троїцькому долучився весь культурний бомонд. Для весняного та літнього сезонів плетемо маскувальні засоби зеленого кольору, восени — жовтого, взимку — білого, — розповів директор Будинку народної творчості Любашівської громади Олександр Славинський. — З передової від наших земляків регулярно надходять замовлення. Тож робота не припиняється, а загальна довжина вив’язаних маскувальних сіток вимірюється кілометрами.
У Любашівському Будинку культури маскувальні засоби майструє ціла бригада в’язальників, як і в інших культурних закладах громади. Їхні вироби також негайно відправляються на фронт.
Савранські сітки їдуть на передову
У Савранській громаді маскувальні сітки для ЗСУ почали плести з перших днів війни. Небайдужі жителі громади, сільгоспвиробники, приватні підприємці всіляко допомагають у придбанні матеріалу, а жителі громади невтомно виготовляють сітки.
В Ананьєві найбільш активно та продуктивно трудяться над створенням захисних засобів волонтери з ГО «Великі серця».
— Щотижня ми використовуємо для плетіння сіток 2-3 рулони матерії, вартістю 3800 гривень кожен. А виплітаємо 800 квадратних метрів маскувальних сіток. Залежно від замовлень військових, їх розмір коливається від двох до десяти метрів довжиною та шириною чотири-вісім метрів, – розповіла очільниця «Великих сердець» Ганна Самотей.
Кікімора
Днями за кошти, зібрані під час акції «Останній дзвоник без квітів», Ананьївським ліцеєм №1 в сумі 6990 гривень, Ананьївським ліцеєм №2 (5600 гривень), Ананьївською музичною школою (1500 гривень) передано волонтерам на флізелін для виготовлення маскувальних сіток. Закуплено три рулони матеріалу, і вже сплетено перші метри сіток.
У відділі культури міськради бухгалтер Надія Барова вив’язала партію «кікімор», а зараз виготовляє кавери (маскувальні чохли на шоломи). Також невтомно в’яже корисні камуфляжні речі для військових ще одна співробітниця — Леся Петрова.
Як плести маскувальну сітку
Надія Барова майструє кавер
Плетіння професійної маскувальної сітки включає два етапи. Перший – щільно натягнути рибальську сітку на каркас. Другий – безладно вплести тканинні смужки в сітку.
Щоб створити професійну маскувальну сітку «змійкою», потрібно:
- Міцно прив’язати один кінець тканинної смужки до рибальської сітки.
- Хаотично обплести тканиною один-два вічка сітки.
- Дов’язати новий шматок тканини до переднього.
- Довільно вплітати тканину, доки 60 % сітки не будуть обплетені.
Волонтери також використовують техніку «бахрома». Або поєднують плетіння «змійкою» та «бахромою».
