Андрій Терновий — родом з Ізмаїльщини. Здобувши фах інженера, він розпочав працювати у Любашівському ремонтно-тракторному підприємстві. Щире кохання до чарівної Тетяни привело Андрія до Янишівки, у передовий надкодимський колгосп.
Про що говорили десять років тому
Азам господарювання на землі молодого механіка навчав умілий господарник Олександр Міщенко. Чверть століття тому Андрій Терновий започаткував на своїх чотирьох гектарах фермерське господарство «Олена і К». Тепер аграрій обробляє 1100 гектарів ріллі, земельні наділи 250 земляків-пайовиків.
Пригадую, як 10 літ тому запитував Андрія Семеновича, як справи в господарстві. На що він відповів: «Минулий рік був вдалим для землеробства, а з тваринництвом, яке, на превеликий жаль, було збитковим, ми розпрощалися. Замість нього зайнялися рибництвом. Події, що відбуваються у країні, особливо на сході, не додають гарного настрою. Наша асоціація сільгоспвиробників згуртувала аграріїв, і разом ми надаємо підтримку мобілізованим землякам».
Як працюють на Любашівщині тепер?
Сьогодні, коли третій рік триває повномасштабна війна, фермер Терновий з родиною продовжує донатити на ЗСУ та жертвує продовольство для жителів постраждалих регіонів. Це збіжжя, борошно, городина, крупи і тушонка власного виробництва. Для воїнів готує й консерви з риби, виловленої у власному ставку. Каже, що хлопці з фронту частіше просять цей делікатес, який їм до смаку. За підсумками року, його господарство у 2023 році перечислило на рахунок Любашівської асоціації аграріїв і промисловців та Всеукраїнської аграрної ради 670 тисяч гривень.
— Андрію Семеновичу, як Вам сьогодні працюється?
— В умовах низької ціни на збіжжя, блокади морських та сухопутних експортних шляхів вирощувати хліб непросто. Проте руки не опускаємо, навіть коли доводиться працювати собі у збиток. Попри негаразди, вчасно підготувалися до весняної посівної: закупили насіння, пальне, добрива та засоби захисту рослин. Вже підживили озимину та посіяли горох. Також відвели чималі площі під ярий ячмінь, кукурудзу та соняшник. Перевагу надаємо більш економічно вигідним культурам. Цьогоріч спробуємо вирощувати амарант. Головний «козир» цієї культури — збереження родючості ґрунтів. Адже амарант з урожаєм забирає з ґрунту менше природних мінералів, ніж пшениця чи кукурудза. При цьому фінансовий виторг однаковий.
— Наш регіон знаходиться у зоні ризикованого землеробства. Пригадую, за посухи в розтріскану землю можна було руку всунути. Розкажіть, які новації Ви запровадили, щоб зберегти у ґрунті вологу?
— Озимина перезимувала непогано, хоча снігу і дощів було недостатньо. От раніше на весняне поле було боляче дивитись. Клімат стрімко змінюється. До того ж ціни на зерно зовсім не тішать. Та, попри всі складнощі, ми завжди намагалися не лише виживати, а й розвиватися. Свого часу інвестували в техніку, зокрема у сучасні трактори, сівалки тощо. Щоправда, за ці два роки нічого нового не придбали.
Щоб збільшити врожаї, почали використовувати технологію нульового обробітку землі ноу-тілл. Це спосіб обробітку ґрунту, який передбачає повну відмову від звичайної оранки. Це призводить до покращення структури ґрунтового шару та підвищення природної родючості землі. Адже поверхня, вкрита мульчею, краще зберігає вологу, захищає ґрунт від повітряної та водної ерозії, бур’янів і створює корисну мікрофлору.
Зараз на цій системі в нас 85 відсотків ріллі, і вже вдалося досягти успіхів у цьому напрямі. Хтось з колег стверджує, що кращою є традиційна оранка, оскільки вона дозволяє спрогнозувати майбутній врожай. Проте ноу-тілл в нашій зоні господарювання є більш ефективною технологією.
Сподіваюсь, що невдовзі ми здобудемо перемогу, відбудуємо країну, а держава дотуватиме аграрне виробництво на достатньому рівні, щоб Україна стала справжньою європейською житницею.
Зі мною погодяться колеги-аграрії, якщо скажу: буде фермер — буде село, житиме село — житиме Україна!
