Раніше діти росли, граючись власноруч виготовленими ляльками. Кожен регіон, та навіть село, мали свій стиль у творенні іграшок. На жаль, сьогодні збереглося дуже мало ляльок з минулого, оскільки термін служби текстилю недовгий. Але завдяки сучасним майстрам, які відтворюють образи старовинних ляльок, у нас є можливість побачити, чим гралися наші бабусі, коли були маленькими, і виховувати своїх дітей на ляльках ручної роботи.
Інна Шипілова – лялькознавиця і велика шанувальниця народної бессарабської ляльки. Понад десять років вона досліджує цю тему. За цей час у неї зібралося кілька колекцій іграшки з різних районів Одеської області.
Особливе місце посідає колекція, зібрана у Болградському районі — вона є однією з найбільших. Є ляльки з Ренійського, Білгород-Дністровського районів. За результатами експедицій, по зібраному матеріалу Інна з колегами написали книгу «Народні ляльки Одеської області». Там відображена колекція не тільки дослідниці, а й колекції багатьох людей.
До великої війни Інна постійно організовувала науково-дослідницькі експедиції, майстер-класи і цікаві виставки. Продовжує дослідницьку роботу і сьогодні.
— Ляльку часто одягають у той одяг, який носять традиційно люди тієї чи іншої національності. Вона зберігає маркери обрядовості та демонструє культуру традицій. Ляльки робили із підручних матеріалів. У хід йшли качанчики кукурудзи, гілочки дерев, квіти та клаптики тканини, — розповідає майстриня.
Але ці примітивні ляльки мали велике значення для дітей — так вони вчилися створювати образи людей, робили їх схожими на бабусю чи матусю.
— Ляльки гагаузьких поселень, наприклад, можна відрізнити одразу, — продовжує Інна Шипілова. — Вони створені зазвичай із двох паличок, складених у вигляді хреста та обмотаних смужками тканини. Такі ляльки у великій кількості ми знайшли у селі Кубей Болградського району, і тепер ляльки такого типу так і називаємо — «кубейська лялька». А от у сусідньому селі — Чийший — робили інші ляльки, на трьох ногах. Вони є візитівкою тільки цього села, більше ніде я таких не зустрічала.
Сьогодні традиції лялькової майстерності у селі Чийший розвиває Ганна Константинова. Колекція її ляльок зібрана у місцевому музеї. Більшість робіт умілиці також знаходиться у приватних колекціях по всьому світу.
У селі Табаки, розташованому неподалік Болграда, ляльки робили з качанчика кукурудзи, на який вдягали сукню, фартух, зав’язували хустинку. І обов’язково прикрашали голову квітами.
А якими ляльками грали ваші бабусі? Якщо у вас збереглася якась інформація про них, будемо раді, коли ви з нами нею поділитеся, написавши листа до редакції або зателефонувавши за номером (099) 465-13-45.
