Новини Одеси та Одеської області

Столиця української ковбаси: чим здатні здивувати смаколики з Любашівщини

Столиця української ковбаси: чим здатні здивувати смаколики з Любашівщини

«Любашівська ковбаса» або «столиця української ковбаси» — це не просто випадкові словосполучення. Тисячоліттями на теренах України формувалися гастрономічні традиції. Згодом вони стали основою української національної кухні.

З літописів XII-XVII століть та пізніших писемних пам’яток і художніх творів можна дізнатися про багатство та різноманітність страв, що споживали князі, панство та простий люд. Наприклад, воїни князя Святослава брали у походи солене м’ясо, шинка з’явилась на Русі в епоху князя Володимира, а у Києві на бенкетах подавали копчені вепрячі окости.

Назва «ковбаса» походить від тюркського слова kul basti — «смажене м’ясо». 

Ковбасу описували у творах

Вудження ковбаски

Вудження ковбаски

Про ковбасу згадували стародавні китайці та греки ще у 500 році до нашої ери. 

На берестяних грамотах XII століття слов’яни описують ковбаси, начинені свининою, гречкою, салом, кров’ю та яйцями. Існує думка, що смажена в печі ковбаса прийшла до нас від скіфів-орачів, а копчено-в’ялена — від скіфів-скотарів.

Різні види ковбас описані у мемуарах про життя української шляхти. 

Цей делікатес — дуже популярний елемент у творчості класиків української літератури. Так, Іван Котляревський осміює в «Енеїді» смачний податок царю: «Ковбас десятків з три Латину…». В Івана Франка «м’ясо просто бігає живцем», а в сільських спіжарнях «пахне ковбасами, шинками, вуджениною, салом та іншими смаколиками».

А в опусі «Ковбаса» письменниці Зірки Мензатюк можна віднайти ось такий  «смачний» епізод: «От краса ковбаса! Якби ковбасі крила, то найкращою птицею була б, а якби їй ноги, то й кращого звіра не знайшлося б!». 

Любашівська ковбаса і до Києва доведе!

На ковбасному фестивалі

На ковбасному фестивалі

Любашівщина не менше двох століть славиться вмінням її жителів виробляти унікальну і дуже смачну копчену ковбасу.  

За радянських часів на місцевому привокзальному ринку в базарні дні торгувало до п’яти десятків ковбасників з усього Любашівського району. Реалізовували смачний делікатес на трасі Одеса — Київ. Численні подорожні поспішали до духмяних від копченостей яток, щоб продегустувати товар та придбати кільце-два ковбаски додому або на подарунок. 

Місцеве чиновництво «відчиняло» міністерські двері пакунком з місцевою «валютою». Без ковбаси неможливо було вирішити нагальні справи і в області.

Популярні в Україні та на Одещині гастрономічні словосполучення «любашівська ковбаса» і «Любашівка — столиця української ковбаси» набули ще більшого розголосу завдяки ковбасному фестивалю-ярмарку, започаткованому місцевою владою у 2018 році.

Гастрономічно-мистецьке дійство влаштовується обабіч автобану Київ — Одеса, де у прадавні часи було одне з розгалужень чумацького торговельного тракту Шпаків шлях. За словами голови Любашівської селищної ради Геннадія Павлова, цей амбітний проект покликаний згуртувати майстрів-ковбасників навколо стратегічного напряму розвитку громади — гастрономічного туризму. Адже наш край славиться своїми ковбасниками, народними умільцями, майстрами та щирою гостинністю. 

Репортаж з коптильні Солтановських

Подружжя Солтановських

Подружжя Солтановських

Любашівське подружжя пенсіонерів Леоніда і Валентини Солтановських —  це найкращі майстри з виготовлення копчених м’ясопродуктів.

Коптять товар на продаж кілька разів на тиждень. Ковбаса їхнього виробництва неперевершена на колір та смак. Їхня продукція миттєво розкуповується здебільшого постійними покупцями. 

— Мистецтва коптити свинячі ковбаси, балики та ребра по-домашньому ми з чоловіком навчилися ще замолоду. Жити було сутужно, і якось сусід порадив нам зайнятися цією справою. Відтоді це стало невеличким сімейним бізнесом, який дає непоганий приробіток до мізерної пенсії, — розповіла привітна пані Валентина. — Виготовляємо ковбасу виключно з натуральних продуктів. Спершу вичищаємо і обробляємо кишки, потім наповнюємо їх м’ясним фаршем зі спеціями. Це сіль, цукор, часник, мелений перець і крохмаль у відповідних пропорціях. Ковбаски робимо невеликі, десь пів метра завдовжки. Потім пов’язуємо обидва кінці ковбас у вигляді кільця та ставимо не менш як на 12 годин у коптильню. Щоб копченості набули привабливого кольору, використовуємо дрова з плодових дерев, зокрема вишні. 

ярмарок у Піщаній

ярмарок у Піщаній

Нещодавно Солтановські закоптили партію своєї продукції на замовлення любашівських культпрацівників, які гендлювали нею на благодійному патріотичному ярмарку «В єдності — сила!», що проходив у селі Піщана на Балтщині за участі 12 громад Подільського району. Завдячуючи солтанівським делікатесам вдалося виручити 10 тисяч гривень і задонатити кошти на підтримку ЗСУ.   

Охочих поринути в атмосферу приготування домашньої ковбаси майстри можуть запросити до своєї коптильні. 

Саме з Ясенового розійшлися всі рецепти

Алла Чаус

Алла Чаус

Рада запросити до себе на гостину в село Ясенове Друге Зеленогірської громади  засновниця етно-еко-агросадиби «Медові роси» Алла Чаус. 

Головні принади цього сільського зеленого туристичного центру  — «сон на вуликах», ефективне лікування багатьох хвороб продуктами бджільництва й препаратами на їх основі, дегустація смачних і цілющих напоїв «Медовуха» і «Хреновуха», традиційної ясенівської рибної юшки та ковбас. А ще — майстер-класи з виготовлення  колоритних ляльок-мотанок, участь у національних обрядах з випікання традиційних хлібів, калачів, пряників, ліплення вареників, виготовлення напоїв на основі меду за дідівськими рецептами, гаптування рушників тощо.

— Ясенівська домашня ковбаса найсмачніша і найпахучіша, бо саме з нашого прадавнього краю розійшовся рецепт копченої ковбаси по всій окрузі. Коптять її виключно  на дровах вишні, черешні та яблуні, — стверджує цілителька Алла Чаус, яку в народі кличуть Бджілкою.

Краще ковбасу їсти, ніж гріхи робити

Ковбасу зазвичай коптять перед Різдвом, Великоднем або сільськими храмовими празниками, бо вона є обов’язковою стравою на кожному святковому столі. 

Зрозуміло, що у християнський піст, безпосередньо пов’язаний із молитвою, сповіддю та каяттям, православні не вживали м’ясних страв, бо це шкодить їхньому духовному життю. Та якщо людина у ці дні не молиться Богу, а часом ще й лихословить, то це не вважається постом, а звичайнісінькою оздоровчою дієтою. У таких випадках таким «православним» кажуть: ти краще їж ковбасу, але не роби гріхи! 

Фото: Юрій Федорчук

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Ще за темою
Всі новини

купить квартиру в Одессе

Вибір редакції