Ключові моменти:
- «Плоский дім» стоїть у Воронцовському провулку з XIX століття
- Оптичну ілюзію створює гострий кут між стінами
- Будинок належав банкіру Георгію Рафаловичу
- Усередині збереглися рідкісні архітектурні деталі парадних
Одеса має сотні пам’яток архітектури, але саме «плоский дім» давно став одним із найвідоміших символів міста. Його історію досліджують краєзнавці та архітектори, а сама будівля входить до історичного середовища центральної частини Одеси, що охороняється державою та є складовою об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Історичний центр Одеси». Під час підготовки матеріалу використано відомості історико-архітектурного ресурсу all.archodessa.com, а також відкриті дані про культурну спадщину міста й дослідження одеських краєзнавців.
Загадка «Будинку з однією стіною»
Одеський «плоский дім» давно став однією з найвідоміших архітектурних загадок міста. Туристи спеціально приходять до Воронцовського провулку, щоб переконатися: якщо стати у правильному місці, здається, ніби будівля складається лише з однієї стіни. Насправді ж ніякої містики тут немає — секрет прихований у майстерному архітектурному рішенні XIX століття.
Будинок за адресою Воронцовський провулок, 4 часто називають також «будинком з однією стіною», «будинком-стіною» або навіть «Відьминим будинком». Подібних споруд в Одесі існує майже десяток, але саме ця стала справжньою туристичною візитівкою завдяки своїй незвичайній оптичній ілюзії.
Свого часу будинок належав відомому банкіру, підприємцю та грецькому консулу Георгію Рафаловичу. Для будівництва йому дісталася земельна ділянка дуже незручної форми — вона нагадувала деформовану трапецію. Саме ця особливість і визначила майбутній вигляд споруди.
Якщо дивитися на будинок із певного кута, бічна стіна практично повністю ховається за фасадом. Через гострий кут між ними людське око сприймає будівлю як абсолютно пласку. Саме ця геометрична особливість вже понад сто років вводить в оману гостей Одеси та породжує численні легенди.
Як з’явився знаменитий «плоский дім»
Наприкінці XIX століття Воронцовський провулок активно забудовувався прибутковими будинками. Георгій Рафалович вирішив спорудити тут просторий триповерховий будинок із квартирами, які можна було здавати в оренду. Точне авторство проєкту досі викликає дискусії серед дослідників. Найчастіше його пов’язують із архітекторами Дмитром Клімовим або Дмитром Тележинським, однак документального підтвердження жодної з версій поки що не знайдено.
Архітектори змогли перетворити недолік ділянки на головну родзинку будівлі. Замість того щоб змінювати конфігурацію забудови, вони максимально використали форму землеволодіння. У результаті з’явилася споруда, яка й сьогодні вважається одним із найцікавіших прикладів архітектурної оптичної ілюзії в Україні.
Фасад будинку виконаний стримано, без надмірної декоративності, але саме ця лаконічність додає йому шляхетності. Нижній поверх оформлений великим рустом, який на наступному рівні стає більш пласким, а над вікнами утворює характерні віялоподібні елементи. Найбільш оздобленим є другий поверх, тоді як третій має значно стриманіший вигляд, що було типовим для прибуткових будинків того часу.
Попри зовнішню простоту, будинок має чимало деталей, які роблять його особливим. Його композицію завершує декоративний аттик, а центральну частину даху прикрашає витончена люкарна — невелике вікно, характерне для європейської архітектури кінця XIX століття. Саме такі елементи надавали прибутковим будинкам солідного та респектабельного вигляду.
Не менш цікаво оформлено й проїзну арку. Дослідники архітектури Одеси зазначають, що її декоративне оздоблення практично не має аналогів у місті. Усередині парадних частково збереглися стіни, вкриті венеціанською штукатуркою під мармур. Хоча час і численні перебудови не пощадили інтер’єри, окремі фрагменти старовинного оздоблення й сьогодні нагадують про заможне минуле будинку.
Будівля є прикладом еклектики — популярного для Одеси архітектурного напряму другої половини XIX століття. Архітектори поєднували мотиви ренесансу, класицизму та інших стилів, створюючи водночас стримані й елегантні фасади. Саме тому навіть без великої кількості ліпного декору будинок виглядає гармонійним і впізнаваним.
Чому його називають «Відьминим будинком»
Із незвичайною будівлею пов’язано чимало легенд. Одна з найпоширеніших стверджує, що будинок нібито приховує таємний трикутний двір або взагалі не має задньої стіни. Інші розповідали про загадкові архітектурні прийоми, які начебто використовували будівничі, щоб створити «будинок-примару».
Саме через ці міські легенди споруда отримала ще одну неофіційну назву — «Відьмин будинок». Насправді ж пояснення значно простіше. Уся справа в перспективі. Якщо стати в певній точці Воронцовського провулку, гострий кут між фасадною та бічною стінами майже повністю приховує останню. Людське око сприймає лише вузький торець будівлі, через що вона здається абсолютно пласкою.
Цікаво, що подібний архітектурний прийом можна побачити і в деяких інших європейських містах, однак одеський будинок став найвідомішим прикладом такої оптичної ілюзії в Україні. Саме тому він уже багато років входить до популярних туристичних маршрутів історичним центром Одеси, а біля його фасаду майже завжди можна побачити охочих зробити незвичайне фото.
Хто жив у знаменитому будинку
Власником будинку був Георгій Рафалович — представник відомої одеської родини банкірів і підприємців грецького походження. У другій половині XIX століття родина Рафаловичів відігравала помітну роль у фінансовому житті міста, а їхні прибуткові будинки вважалися престижною нерухомістю.
Як і більшість великих міських будинків того часу, споруда у Воронцовському провулку поєднувала житлові квартири та приміщення, які приносили власникові стабільний дохід від оренди. Саме тому такі будівлі називали прибутковими будинками.
У різні роки тут мешкали представники одеської інтелігенції, чиновники та підприємці. Одним із найвідоміших жителів був Борис Вітте — брат державного діяча Сергія Вітте, який у різні роки очолював Міністерство фінансів Російської імперії та був головою Ради міністрів.
Після встановлення радянської влади великі квартири, як і в багатьох історичних будинках Одеси, перепланували під комунальне житло. Просторі помешкання поділили на кілька окремих кімнат, а частина історичного оздоблення поступово була втрачена.
Будинок, який став символом Одеси
Сьогодні «плоский дім» є не лише популярною туристичною локацією, а й пам’яткою архітектури місцевого значення. Він входить до історичної забудови центру Одеси, яка формувалася протягом XIX століття та створила неповторний архітектурний образ міста.
Популярність будинку вийшла далеко за межі України. Його фотографії регулярно потрапляють до міжнародних добірок про незвичайну архітектуру світу, а туристичні путівники називають споруду одним із найцікавіших місць історичного центру Одеси. Особливо багато відвідувачів приходить сюди саме заради фотографії, що створює ілюзію будинку без бічної стіни.
У 2012 році навколо будинку виникла дискусія через плани забудови сусідньої ділянки. Краєзнавці та громадські активісти виступили проти нового будівництва, наголошуючи, що воно може закрити знаменитий ракурс, завдяки якому виникає оптична ілюзія. Зрештою історичний вигляд провулку вдалося зберегти, і сьогодні туристи, як і раніше, можуть побачити одну з найвідоміших архітектурних цікавинок Одеси.
Попри численні фотографії та публікації, «плоский дім» продовжує дивувати тих, хто бачить його вперше. Він нагадує, що найцікавіші міські легенди часто мають цілком раціональне пояснення, а справжня магія народжується завдяки таланту архітекторів, незвичайній геометрії та здатності людського ока сприймати простір.
Джерело: all.archodessa.com
Читайте також:
- Цей будинок для заможних одеситів збудовано у трьох архітектурних стилях.
- Особняк Гавсевича: що залишилося від колишнього одеського пологового будинку у Шевченківському парку?
- Унікальна будівля у стилі декоративного модерну: де вона знаходиться в Одесі
