З настанням спеки одесити та гості міста, більшість яких сьогодні – вимушені переселенці, кинулися на пляж. Хоча Одеська військова адміністрація суворо застерігає: на море не ходити! Міни ворожі там плавають та вибухають періодично. І, ймовірно, з виховною метою – відпочиваючим прямо на морському пісочку стали вручати повістки про мобілізацію. Чи правомірною є «пляжна» мобілізація, що думають із цього приводу українці і самі захисники нашої країни, дізнавалася «Одеське життя».
Хоч на пляжі, хоч у ресторані
Фото: Ukranews.com
Вручають повістки пляжникам співробітники поліції та Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки – так тепер називаються військкомати. Рекрутують всіх чоловіків призовного віку – незалежно від місця проживання та прописки.
Відмовитися прийняти повістку не можна. Адже нещодавно президент Зеленський підписав указ, згідно з яким вручати їх можна будь-де: хоч на пляжі, хоч у ресторані. А неявка у військкомат після отримання повістки загрожує штрафом або позбавленням волі строком від трьох до п’яти років.
Водночас у Міноборони стверджують, що на сьогоднішній день плани щодо мобілізації в країні виконані. За словами заступника міністра силового відомства Ганни Маляр, покликані до ВСУ кілька сотень тисяч рекрутів, і ухилістів серед них немає.
Так що ж виходить, повістки на пляжі справді вручають як покарання за недотримання заборон? Адже нещодавно і за публічний інтим у пляжному клубі «солодкій парочці» військкоматам загрожували.
Читайте також: Любителiв сексу на одеському пляжі не покличуть в армію – яке покарання на них чекає?
На передову не пошлють
Фото: Novyny-Lvfe
Тим часом в Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соцпідтримки стверджують, що вручення повісток на пляжах – не покарання за порушення та не прямий квиток на передову для всіх підряд. Це просто один із методів підвищення відповідальності громадян у дотриманні норм режиму воєнного стану. А також – перевірка їхньої готовності виконати військовий обов’язок. Хоча, на думку спікера Одеської військової адміністрації Сергія Братчука, взагалі-то ще з 24 лютого кожен військовозобов’язаний українець мав би сам прийти до територіального центру та перевірити, чи є він у реєстрі.
Отже, повістки на пляжах сьогодні – це частина роботи з уточнення облікових даних військовозобов’язаного населення. Не надто свідомого, виходить. До того ж – досить специфічний варіант виховної роботи серед тих же несвідомих громадян.
Вихування замість покарання
Військові пояснили, чому вони разом із правоохоронцями були змушені вдатися до такої нетривіальної виховної міри. Виявляється, на сьогоднішній день механізм притягнення до відповідальності за порушення норм правового режиму військового часу в Україні відсутня.
– Видаючи повістки на пляжах, військові нагадали, що сили громадян призовного віку можуть бути потрібні в організації охорони та оборони України. Це перевірка їхньої готовності виконувати свій військовий обов’язок, – розповів помічник начальника із правової роботи Одеського обласного центру комплектування та соцпідтримки Іван Жук. – Отримавши повістку, свідомий громадянин зобов’язаний прибути до районного територіального центру комплектування у вказаний час, уточнити дані про себе, підтвердити свій статус та готовність бути покликаним на військову службу.
Мобілізація чи провокація?
Фото: УСИ
Щоправда, українці вважають, що для боротьби з порушниками заборон всього потрібно ввести грошовий штраф – хоча б у розмірі мінімальної зарплати. Після 10-20 оштрафованих проблема вирішиться сама собою. І просто дико, щоб захист країни сприймався як покарання. А захисники – як дурні, котрі не ховалися, а засмагали.
Інші налаштовані більш категорично.
– Хай хоч окопи копають, якщо самі для України нічого не роблять. Нема чого захищати тих, хто ховається за чужими спинами. Чому наші діти мають помирати за те, що вони на пляжах смажаться, – обурюються матері бійців ЗСУ.
Хтось іронізує – схоже, рекрутери вважають, що якщо хлопці не побоялися вдатися до замінованого пляжу, то й на передовій будуть безстрашними.
А деякі вважають, що «пляжна» мобілізація є справжнісінькою провокацією. По-перше, це дискредитує захисників України.
– Виходить, що хоч на пляжі, хоч у супермаркеті нам треба набрати у ЗСУ гору некваліфікованих покидьків, які принципово не бажають служити, – резюмують критики нешаблонної мобілізаційної кампанії.
По-друге, «пляжні» рекрутери створюють гарну картинку для російських ЗМІ. І під фото вручення повісток просто на шезлонгах цілком може з’явитися «роз’яснювальний» текст: «У хохлів нема кому воювати! Бандерівці насильно забирають до армії людей!»
А здебільшого українці переконані, що покарання з почесного обов’язку служби в армії робити неприпустимо. Виходить, що за ґрати вирушити, що Батьківщину захищати – одне й те саме?
«Ми не армія Сталіна-Жукова»
«Тих, хто воювати не хоче, змушувати не потрібно», – переконаний боєць із позивним Vatakaratel, який захищає Україну на Миколаївщині, на передовій.
– Насильно мобілізовані люди за рідкісним винятком є абсолютно небоєздатним особовим складом. Нам із такими людьми тут теж доводиться дуже важко. Воювати вони не хочуть, ухиляються з будь-якого приводу і без приводу. І стійкість таких бійців, звісно, ніяка. Вони можуть підвести у найвідповідальніший момент. Тому, чесно, для мене походи поліцейських пляжами, роздача повісток, насильницька мобілізація – повне марення. Я згоден, що коли народ воює, а вони веселяться на пляжі – це просто не етично. Але примусово цих людей відправляти на фронт – зовсім нічого не дасть. Ми витрачаємо на них колосальні ресурси, від яких немає жодної віддачі. Тобто ці люди можуть побігти, кинути зброю або взагалі перейти на бік ворога. Те, що русянка змушує своїх, як м’ясо, йти вмирати – це не приклад нам для наслідування. Ми не армія Сталіна-Жукова.
Замість термінової служби – контракт
Ще одним злом примусової мобілізації Vatakaratel вважає те, що вона є абсолютно невиборчою.
– Військкомати наші, за звичкою, забирають просто тих, хто не встиг сховатися, або, що гріха таїти, грошей занести, – нарікає боєць. – Я противник як примусової мобілізації, так і термінової служби. Вважаю, що «строчка», якщо вона потрібна, має вкладатись у три місяці полігону. Початкову військову підготовку люди повинні проходити в дуже щільному графіку – вчитися різним тактичним діям, стріляти, виживати в дикій місцевості. Все, що стосується інших, більш поглиблених профілів – таких як танкісти, артилеристи – це взагалі мають бути лише контрактники.
«Ми чекаємо на мотивованих людей»
Вручення повісток на пляжах більшість нинішніх захисників України вважають «дурним, що дискредитує ЗСУ заходом». У такому разі замість почесного боргу служба стає покаранням.
– Усі хлопці у моєму підрозділі вважають це повним ідіотизмом. Іншого слова просто не підібрати, – вважає наш колега, минулого – журналіст «Одеського життя», а зараз – захисник України Андрій Горін. – Вже давно винайдено механізм для покарання порушників у воєнний час – це громадські роботи. Любителів купатися на замінованих пляжах потрібно залучати до розвантаження гуманітарки або допомоги вимушеним переселенцям. Можуть доглядати поранених бійців, допомагати санітаркам у шпиталях. Тяжкої фізичної роботи в Одесі повно.
Стаття на тему: Про журналістів «Одеського життя», які пішли захищати Україну
Обурені бійці та етичною стороною проблеми. Воююча українська армія жодною мірою не може бути місцем для заслання, переконані наші захисники.
– Абсолютна більшість із нас прийшли сюди добровільно, – наголошує Андрій. – Це не імперська царська армія, куди «відправляли до солдатів» на десятиліття. Ми чекаємо на підкріплення. Ми чекаємо на мотивованих людей. Ми хочемо довірити свої позиції надійним хлопцям, щоб зі спокійною душею перейти в контрнаступ. Пляжники та порушники нам не потрібні. Той, хто вигадав цю дурість, повинен її скасувати. Це нікуди не годиться.
