Ні, не має жодного стосунку одеський Вокзальний провулок до місця, де ташується сьогоднішній залізничний вокзал. А ось до залізниці – найбезпосередніше. Не повторюватиму, що це одне з тих місць в Одесі, де зупинився час. Вже хоча б тому, що вокзальний провулок – місце взагалі позачасове.
Знайомтеся: одеський дідок – Вокзальний провулок
Ми на Молдаванці, у тій її частині, яка називається Воронцовською Слобідкою або просто Воронцовкою, у тому районі, де простяглися вулиці Чернишевського та Товарний провулок.
Вокзальний провулок і сам простягнувся від вулиці Чернишевського до вулиці Генерала Цвєтаєва. Сам по собі – невеликий, але дуже помітний. І як не назвати його позачасовим, якщо він навіть свою назву примудрився жодного разу не поміняти за всі роки існування?!
Взагалі він такий ось – наче законсервований. Щоправда, сьогодні вже не весь. Але про це трохи пізніше.
Чому Вокзальний? У позаминулому столітті провели тут залізницю, з’явилася і залізнична станція. Ні, не станція, а перший залізничний вокзал міста!
Ми йдемо сьогодні по Вокзальному провулку обережно. Дорожнє покриття тут майже всюди – сама лише назва. З одного боку – трохи житлових будинків та якихось руїн, з іншого – залізничні колії. Але ви їх не побачите – «прикриті» чимось на зразок паркана. Саме «на зразок», тому що стан його у багатьох місцях – жах жахливий.
Тут багато чого – якась зона, наче забута всіма, «невідома». Так найчастіше здається тим, хто тут не живе, буває дуже рідко, а іноді взагалі «прибуває» вперше.
Одеський Вокзальний провулок: шматочок історії та сучасні «арт-об’єкти»
І ось ходите ви по Вокзальному провулку, починаючи свій шлях з вулиці Чернишевського, вражаєтеся з усього побаченого. І у вас навіть не виникне питання, чому ж це дорогою жодної торгової точки не трапилося. Так, на сьогодні і не трапиться. А що їм, власне, робити тут? Адже тут дуже мало житлових будинків, а сьогоднішній Вокзальний провулок – ну ніяк не місце для прогулянок. Розбита дорога, купи сміття, якісь залишки «гріхів» і «та ще» стіна, що відокремлює його від залізничних колій.
«Протягом багатьох років тут фактично не було зовнішнього освітлення», – повідомляє нам офіційний сайт міста.
У вересні 2020 року тут була протягнута кабельна лінія довжиною майже 600 метрів. Так що не все так похмуро…
Саме звідси найкраще видно місцеву «воронцовську» історичну «реліквію» – стару водонапірну вежу. Для безперебійної роботи майстерень і депо потрібно було багато води, дністровського водопроводу тоді ще не було, от і збереглася з давніх давен така ось вежа на Воронцовці. До речі, нещодавно її упорядкували. Виглядає майже як нова.
Що стосується місцевої краси, то Вокзальний провулок може похвалитися і місцевими «арт-об’єктами». Грізний орел сидить на старій трубі, а з використаних шин тут спорудили щось на кшталт пам’ятника одеським колодязям-цистернам.
А ось вже ближче до перехрестя з Товарним провулком нетрі та халупи змінюються зовсім іншою картинкою. Тут теж, як і по всьому Вокзальному провулку, тягнеться те, що ніяк не можна назвати дорожнім покриттям. Зате як завзято вишиковуються в ряд висотки майбутнього ЖК «Олексіївський»! На тлі інших будов Вокзального провулка вони здаються чимось «неприродним», ну просто «прибульці» якісь!
Тож мине зовсім небагато часу і (хто знає!) сьогоднішні фотовиди Вокзального провулка стануть історією, що вже пішла в далеке-далеке минуле…
Читайте також:
- Одеський Товарний провулок: поряд з Олексіївським базаром, кузня в господарстві та останній биндюжник;
- Одеська вулиця Чернишевського: місце поза часом, сади пнів, остання реліквія.
Фото авторки
