Перше олімпійське золото

Її називали одеською перлиною. Завзяття, працьовитості та, звичайно, видатного таланту їй було не позичати.

Маргарита Миколаївна Ніколаєва (у дівстві Петрова) народилася 23 вересня 1935 року в Іваново. 1945 року переїхала з сім’єю до Одеси. Тут і зайнялася гімнастикою. Дуже пізно для професійної спортсменки. Але це не завадило їй досягти олімпійських висот.

Відмовившись від тренерського керівництва, Маргарита самостійно підготувалася до Олімпійських Ігор у Римі 1960 року. На головному турнірі у своєму житті спортсменка завоювала два золоті – у командних виступах та в опорному стрибку. Вона виявилася творцем та виконавицею виняткових композицій, якими досі дивують світ визначні гімнастки.

Маргарита Ніколаєва завершила кар’єру 1967 року, стала працювати тренером, сприяла відкриття в Одесі спеціалізованої школи спортивної гімнастики. Міськвиконком назвав Миколаєву найкращою спортсменкою міста XX століття. Їй присвятили вірш, один із рядків якого звучав так: «Маргарита, Маргарита, тобі відлито олімпійську медаль. Маргаріто, Маргаріто! Ти одна з одеситів у цю римську з’явилася далечінь».

Золоті одеські волейболісти

Олімпіада-1968 у Мехіко стала зоряним часом радянських волейболістів. Обидві збірні СРСР – і чоловіча, і жіноча – здобули золоті медалі. Частину чоловічого складу було представлено гравцями команди «Буревісник» (Одеса). Майстерність та спритність одразу трьох одеських спортсменів принесли їм та команді золото Олімпійських ігор.

Едуард Сибіряков, Євген Лапінський, Віктор Міхальчук привезли до Одеси 3 із 29 золотих медалей Олімпіади.

«Чорноморець»: флагман одеського футболу одержав шанс на відродження

Чемпіони льоду з Південної Пальміри

Одеса – південне місто біля морського узбережжя і, звичайно, тут розвинені переважно літні види спорту. Проте Одеса подарувала світові одразу двох олімпійських чемпіонів – «зимників». Фігуристи-одинаки Віктор Петренко та Оксана Баюл прославили наше місто олімпійським золотом.

Одесит Віктор Петренко фігурним катанням почав займатись із п’яти років. У 1990, 1991 та 1994 роках Петренко отримав титул чемпіона Європи з фігурного катання, у 1992 – чемпіона світу. Того ж року він став призером Олімпійських ігор Альбервілі. Також Віктор завойовував бронзу на Олімпіаді у Калгарі у 1988 році. На тих Іграх лише 6 людей у ​​світі (зокрема Віктор Петренко) виконували потрійний аксель – три з половиною обороти. Одесит став першим олімпійським чемпіоном незалежної України. Він також був флагоносцем збірної на Олімпіаді у Ліллерхаммері у 1994 році.

На цих же олімпійських змаганнях спалахнула зірка ще однієї фігуристки – Оксани Баюл. Вона народилася, жила та навчалася у Дніпропетровську, а 1991 року круглою сиротою дівчинку забрала до себе тренер Галина Зміївська, другим тренером Оксани став Валентин Миколаїв, який, власне, і запросив юну фігуристку кататися в Одесі.

На Олімпіаді-94 у Ліллерхаммері Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання (на музику П. І. Чайковського). І це незважаючи на те, що на тренуванні перед довільною програмою фігуристка із ФРН зіткнулася з Баюлом, пошкодивши їй ковзаном гомілку.

Оксана Баюл пізніше відтворила для друку те, що сказала, ставши чемпіонкою: «Закінчилася музика, я видихнула і говорю: «…дякую, Господи, що все вже скінчилося». І поїхала до тренера. Це було дуже тяжко. Я все життя займалася імпровізацією прямо на льоду. Адже я того дня каталася з травмою…»

Оксана стала наймолодшою ​​олімпійською чемпіонкою України. Їй було 17 років.

«Вічний» рекорд від одесита

З 1952 до 1988 року одесити на Олімпійських іграх виступали за збірну Радянського Союзу, на Олімпіаді 1992 року – за збірну Об’єднаної команди, до якої входили спортсмени колишніх республік СРСР, а з 1994 року – за збірну України.