Ключові моменти:
- Весняна повінь дала Куяльнику більше води, але лише частково.
- Влітку рівень лиману залишився вищим, а солоність — нижчою.
- На водоймі побільшало птахів, а видобуток грязей відновили.
- Без вільного стоку річок лиману загрожує нова екологічна криза.
Щоб з’ясувати, чи допомогло Куяльницькому лиману весняне водопілля пережити літо, журналістка «Одеського життя» поспілкувалася з керівником науково-дослідного відділу Національного природного парку «Куяльницький» Олегом Деркачем. Він розповів, чому значна частина прісної води так і не дійшла до лиману, як за літо змінилися рівень води та солоність і що сьогодні загрожує водоймі.
Чому прісна вода не дійшла до лиману
– Потужний паводок у нас був вперше за 20 років. Деякі ставки і водосховища, наприклад на річці Кошка, притоці Великого Куяльника, перетворилися на величезні «моря». Деякі не витримали бурхливого потоку, їх прорвало. Велика вода пішла вниз, в лиман. Але русло річки десятиліттями замулювалося, заростало очеретом, утворюючи «пробки», – розповідає Олег Деркач. – Якби течія була вільною, – вся річкова вода дійшла б до лиману. І тоді ми б мали значний приріст прісного стоку. А так – річка вийшла з берегів і затопила заплаву.
У результаті – значна частина вологи пішла в землю, а решта просто випарувалася. До самого лиману дійшло не більше 15-20% усієї паводкової прісної води.
– Лиман сьогодні гостро потребує саме прісної води, – пояснює Олег Деркач. – Останні роки це надсолоне водоймище, яке продовжує накопичувати сіль. Щозими ми закачуємо в Куяльник морську воду через трубу. Цього року таким чином у лиман надійшло близько 10 мільйонів кубометрів. Влітку морська вода випаровується, залишаючи на дні пласти солі – там уже накопичилося понад мільйон тонн. Річкова вода цього року могла б відчутно знизити рівень солоності. Але прісного стоку до лиману надійшло всього кілька мільйонів кубометрів.
З видобутком грязей, але без «марсіанських» пейзажів
Проте стан Куяльницького лиману цього року набагато кращий, ніж у минулі роки, зазначає еколог. Рівень водойми підвищився – з позначки 5,6 м до 6,4 м. А солоність зменшилася.
– Перед останніми дощами у нас був показник солоності 260 проміле, – зазначає Олег Деркач. – А в минулому-позаминулому роках в цей період солоність вже перевищувала 350 проміле.
Втім, фахівці стверджують: говорити про задовільний екологічний стан Куяльника можна за його солоності 150-180 проміле. Принаймні – не більше 250. Якщо солоність вища, лікувальна грязь погіршує свої цілющі якості.
Але тим не менш санаторій Пирогова в цьому році знов почав її добувати. Не робили це більше ніж два роки – не було можливості через критичне обміління лиману. Доводилося користуватися торішніми запасами грязі, що зберігалися в басейнах.
Знаменитих «марсіанських» пейзажів цього року на Куяльнику можна й не побачити. Лиман практично не змінив свого кольору. Влітку він зазвичай ставав рожевим і навіть темно-вишневим. Цей екзотичний відтінок надавала Куяльнику солелюбна водорість Dunaliella salina. Коли солоність стає дуже високою, вона виробляє бета-каротин, що надає воді всі відтінки рожевого.
Цього року також немає масового осадження солі.
– «Білу пустелю» бачимо тільки у верхів’ї – де лиман повністю пересох. Там утворилася солона корка, тому що вода повністю випарувалась. В основній частині Куяльнику «засніжених» стовпчиків не спостерігаємо. А минулого року в цей час дно вкривалося такою соляною кіркою, що по ній можна було пройти далеко в лиман, – згадує Олег Деркач.
Птахи повертаються на Куяльник
За словами фахівця, одними з перших відреагували на покращення водного режиму птахи. Зростання їхньої кількості підтверджує оздоровлення екосистеми лиману.
– Куяльник – це не суцільне мертве дзеркало з однаковою солоністю у 260 проміле. Він усюди різний, – підкреслює Олег Деркач. – Там, де в Куяльник впадають річки, течуть струмки, б’ють джерела, лиман розсолоджується. У таких місцях солоність може становити й менше 150 проміле. Там велике різноманіття водоростей, рачків. Приходять на водопій дикі тварини. Гніздяться птахи. Саме завдяки таким ділянкам Куяльник продовжує жити.
До того ж, Куяльницький лиман не замерзає – тому він підходить для зимівлі птахів. У них є можливість добувати корм зі дна. Залишається зимувати, наприклад, качка-пеганка – один із символів Куяльницького лиману. Її улюблений делікатес – рачок артемія. А в Куяльнику його вдосталь. Гніздиться ця качка на схилах у борсукових і лисячих норах. За останніми підрахунками, на Куяльнику зимувало 1,5 тисячі пеганок.
А загалом цього року тут збиралося одночасно близько 5000 особин 18 видів птахів. Серед них – п’ять червонокнижних: пелікан кучерявий, шилодзьобка, лунь польовий, сиворакша і лежень. Для порівняння – в минулому році вдалося нарахувати ледве 4000 особин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Куяльник, який виглядає як інша планета: в Одесі показали унікальні фото лиману
Воронка на місці «Чумацького шляху»
Серйозною загрозою для Куяльницького лиману залишаються пожежі. Сьогодні вони спалахують не лише через посушливий клімат. Причиною екологічних катастроф стала війна. Пожежі спричиняють дрони, що падають на територію заповідника. І, якщо їх оперативно не загасити, – деревам, кущам, лишайниковому покриву буде потрібно десятки, а, може, й сотні років на відновлення.
Навпроти села Корсунці впала ракета «Іскандер». На майданчику «Чумацький шлях», де проводилися етнофестивалі, утворилася шестиметрова воронка.
– Метал, деталі позбирали. А що всередині залишилося, не знаємо. Може, там залишки ракетного палива, якісь забруднюючі речовини. А це ж рекреаційна зона! Люди тут відпочивають, користуються багнюкою, ропою, – наголошує Олег Деркач. – Шахеди теж в лиман падають.
Вплив війни позначається на екології Куяльнику й опосередковано.
– Масштабні руйнування привели до того, що збільшується кількість сміття. Що, люди повезуть його на полігон? Та він бог знає де знаходиться, та ще треба і за складування сміття заплатити гроші. Тому викидають його на схили Куяльницького лиману – особливо там, де були кар’єри, – розповідає Олег Деркач. – А у нас не вистачає охоронців, щоб стежити за всіма порушниками. Фінансування мізерне, зарплати малі…
Замість басейнів – чисте русло та справна труба
Загалом, одним потужним паводком лиман не врятуєш. Потрібні комплексні заходи. По-перше – привести до ладу річку Великий Куяльник: розчистити заплаву, русло, гирло, прибрати дамби, щоб забезпечити вільний плин.
По-друге – провести капітальний ремонт гідротехнічної споруди.
– Трубу не ремонтували з 2014 року. Ми боїмося, що в один «прекрасний» момент не зможемо відкрити шлюзи, бо вони в аварійному стані, – зізнається Олег Деркач.
А ось ідею рятувати Куяльник за допомогою штучних басейнів для осадження солі більше не розглядають серйозно.
– Виявилося, щоби суттєво вплинути на ситуацію, треба вилучати дуже великі обсяги солі. Відповідно – потрібні великі площі басейнів. А нам цього ніхто не дозволить, – наголошує Олег Деркач.
Ідеальний варіант – опріснювальні установки. Але він надзвичайно дорогий. Хоча в майбутньому, у разі критичного обміління Дністра, що забезпечує водопостачання Одеси, за їх допомогою можна було б створити резерви прісної води.
Але поки триває війна, найреальніший шлях порятунку лиману – повернути йому безперервне живлення від річок. Без цього навіть рекордна «велика вода» виявиться лише тимчасовим перепочинком перед черговою екологічною кризою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Сольова пастка для Куяльника: поповнення лиману водою з моря загрожує цілющим грязям
Історія Куяльницького лиману: що зараз вбиває це диво природи
