Ключові моменти:
- У деяких селах дитсадки відвідують лише чотири-п’ять дітей
- Частину садків уже закрили через демографічний спад
- Дітей возять до сусідніх сіл шкільними автобусами
- Громади шукають способи зберегти дошкільну освіту
Ще кілька років тому в сільські дитсадки було непросто потрапити. Сьогодні їхні керівники самі шукають дітей, аби заклади не закрили. Журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва побувала у громадах півдня Одещини, поспілкувалися з освітянами, представниками місцевої влади та батьками й з’ясували, чому навіть безкоштовне харчування не рятує дитсадки від закриття, а малюків дедалі частіше доводиться возити до сусідніх сіл.
Черг більше немає – це плюс чи мінус?
У дев’яності роки влаштувати дитину в Буджацький (тоді Бородінський) дитсадок було завданням не з легких – завжди бракувало місць. Зараз черг в дитсадки немає взагалі – вільних місць повно. Керівники навчально-виховних комплексів, завідувачі садків навіть особисто звертаються до кожного односельця, який має дитину дошкільного віку, і вмовляють влаштувати її в садок, щоб заклад не закрили.
Водночас усі дитячі садки знаходяться на забезпеченні громад, які і так фінансово перевантажені, адже потрібно утримувати майже всі галузі та насамперед допомагати військовим. Тому перед громадами постає питання: чи потрібен громаді дитсадок, якщо його відвідують чотири дитини, а працюють щонайменше шість працівників – вихователі, помічник, кухар, музичний керівник, охоронець. А якщо є дитина з особливими освітніми потребами, то й асистент вихователя. Ось і виходить майже як у прислів’ї – «сім няньок на одного малюка».
Питання, що у зв’язку з цим постає – чому в державі, яка потерпає від демографічної кризи, не передбачено хоча б часткової субвенції для утримання дитячих садків?
При цьому діє програма підтримки дошкільної освіти «єСадок», яка передбачає компенсацію у вісім тисяч гривень щомісяця батькам дітей дошкільного віку (від трьох років), за умови, що громада не може надати місце в садочку. Зрозуміло, що в селах цією програмою ніхто не користується, адже місць – досхочу.
На цілий садок – чотири-п’ять дітей
За словами Ірини Іщенко, заступниці керівника відділу освіти Бессарабської селищної ради, в громаді працюють 15 садочків. Найменше дитсадівців у Лужанці – їх четверо, у Слобідці – п’ятеро малюків і в Петрівську Першому – дев’ятеро. Незважаючи на малу кількість дітей, у Бессарабській громаді не закрився жодний дитсадок, окрім «законсервованого» в Бессарабському.
Загалом Бессарабська громада показова, адже тут під час війни вирішили забезпечити дошкільнят харчуванням за рахунок громади, тобто батьки за перебування дитини в садочку не сплачують ані копійки.
– У садку села Підгірне наразі тридцять вихованців, перед війною було вдвічі більше. Цьогоріч до школи із садка підуть шестеро дітей, а в садок прийдуть п’ятеро, – розповідає Тетяна Торлак, директорка Підгірненського ліцею.
У селі Красне дитсадок відвідують 29 малят, із них семеро стануть школярами, стільки ж прийде і в садок.
У селі Слобідка ж у садочку загалом п’ятеро малюків.
Марія Табакар, керівниця Слобідської початкової школи, яка вже п’ятдесят років тут працює, майже зі сльозами на очах називає сумні цифри:
– У цьому році першачків в нас не буде взагалі і до садка теж не піде жодна дитина. А у початковій школі зараз навчається лише одинадцять школярів. Село вмирає, і війна лише прискорила цей процес, бо багато хто виїхав за кордон. Ми вдячні громаді, що вона утримує садок і наші діти отримують якісне дошкільне навчання.
У цьому році в селі народилася лише одна дівчинка.
«Це просто демографічна катастрофа»
У Бессарабському на початку війни працювали два дитсадки. Через зменшення кількості дітей один із них «законсервували». Зараз працює лише «Топольок» – цього року він відзначив 50-річчя. Його відвідують 135 дітей. У вересні 17 дітей підуть в перший клас, натомість у садочок прийдуть 18 малят. Цим дошкільним закладом Бессарабського ліцею керує Лілія Бахчиванжи.
Незважаючи на війну, завдяки підтримці селищної ради за останні роки тут замінили дах, зробили капітальний ремонт ясельної групи, придбали меблі для неї, відремонтували приміщення для миття посуду, придбали й посудомийку, обладнали ігровий майданчик. Наразі ремонтують укриття. Завдяки благодійному фонду «Шляхетна справа» в садку замінили 18 вікон, придбали потужний генератор.
Садочком постійно опікується Бессарабський ліцей.
– Наш ліцей залишається на автономному фінансуванні, тому маємо можливість купувати для садка усе, що потрібно. Звісно, що основну допомогу надає громада, – розказав директор ліцею Олег Ткаченко.
Як і його колег, Олега Володимировича найбільше турбує стрімке скорочення кількості дітей у селищі.
– До війни в ліцеї було по три-чотири класи першачків. Останні два роки ми насилу набираємо один клас – це просто демографічна катастрофа, – зауважив директор.
До садка – у сусіднє село по бездоріжжю
У Буджацькій громаді демографічна ситуація ще гірша. Тут перед війною закрили Єлизаветівський дитсадок, а минулого року закрилися ще два – Червоненський та Матильдівський. Тепер п’ятеро дошкільнят з Єлизаветівки їздять шкільним автобусом до Богданівського садка, троє дітей з Матильдівки їздять у Петрівку, а п’ятеро з Червоного – у Вознесенку. Усі ці поїздки відбуваються по суцільному бездоріжжю. Але громада не може собі дозволити утримувати садки, в яких працівників більше, ніж дітей.
Зараз у громаді працюють 16 садків на 34 населені пункти. Їх відвідують 292 вихованці. Найменше дітей у Ганнівці Височанського старостату – вісім малят, у Веселій Долині – 11, у Вознесенці також 11 (разом із дітьми з Червоного).
Що буде далі – покаже час
– Наш садок знаходиться в приміщенні школи, – розповідає Світлана Кушнір, керівниця Ганнівської початкової школи. – У цьому році школу, імовірно, закриють через малу кількість дітей, і садок буде займати всю будівлю.
Дошкільний заклад працює, але неповний робочий день – таке рішення прийняла селищна рада: якщо в садочку менше десяти дітей, то він працює пів дня. Батьки незадоволені, бо це дуже незручно, але варіантів немає.
– За останні три роки в Ганнівці не народилося жодної дитини. Отже закриття садка – неминуче. У нас навіть не буде першачків у наступні два роки, – підсумовує Світлана Кушнір.
У Веселодолинському ситуація трохи краща – тут одинадцять вихованців, тому садок працює повний день.
– Харчування в нас чудове, умови також, а ось дітей мало, – каже Віра Ревенко, керівниця Веселодолинського ліцею. – Скажу чесно – ми навіть за кордоном шукаємо наших дітей, щоб вони відвідували садочок дистанційно, тільки б його зберегти.
Як це відбувається на практиці?
– Кожного ранку дитину через відеоконференцію в ZOOM до занять підключають батьки. Оскільки малюкам важко довго зосереджуватися, одне онлайн-заняття триває не більше 15-20 хвилин. Крім цього, ми надаємо відеоматеріали – руханки, майстер-класи. Вихователі надсилають батькам завдання, вони допомагають дитині їх виконати, а потім надсилають фото або відеозвіт, – пояснює пані Віра. – Цього року в нас шість першачків, їм на зміну прийдуть п’ять малюків. Що буде далі – покаже час…
«Хочеться, щоб хоча б малеча відчувала себе щасливою»
У селищі Буджак дитсадок ташується у двох старих німецьких будівлях. Садок затишний, є усе необхідне, зараз його відвідують 23 дитини. Першачків цього року тут всього вісім. Перед великою війною в центрі селища побудували новий дитсадок, але він так і не був відкритий. Проте є надія, що садочок незабаром усе ж відсвяткує своє новосілля.
В Лісненському дитсадку нещодавно пройшов випускний. Для Марії Гуцу, його завідувачки, це ювілейний – п’ятдесятий випуск. На зміну тринадцятьом діткам сюди прийдуть стільки ж новеньких. Загалом у дитсадку двадцять п’ять малюків.
– У нас працює чудовий колектив. Незважаючи на невелику зарплату, усі віддані своїй роботі. Сьогодні такі тяжкі часи, що хочеться, щоб хоча б малеча відчувала себе щасливою, – впевнена Марія Гуцу.
Скільки дітей залишилося у Бессарабії
За статистикою, на сьогодні в Буджацькій громаді зареєстровано 452 дитини дошкільного віку. У Бессарабській громаді – 701 дитина. Проте не всі ці діти живуть на території громад – частина з них мешкають в інших містах країни, частина – виїхали за кордон.
Читайте також:
