Ключові моменти:
- В Одеському академічному обласному театрі ляльок відбулася прем’єра пластичної вистави «Носороги» за мотивами п’єси Ежена Йонеско.
- Режисер Денис Григорук використав мову пластичного театру — мінімум тексту та максимум руху, жесту і ритму.
- Центральна тема постановки — процес «оносороження», алегорія втрати людяності під тиском колективної ідеології.
- Головний герой Беранже у фіналі вистави залишається єдиною людиною серед «носорогів», що підсилює головну ідею твору — зберегти людяність навіть на самоті.
Журналістка «Одеського життя» Марієя Котова відвідала прем’єру вистави «Носороги» в Одеському академічному обласному театрі ляльок. Також при підготовці статті викорстано інформацію театру про постановку, її творчу команду та акторський склад.
«Не дай себе оносорожити»
Це не просто театральна постановка — це маніфест проти конформізму, проти того тихого й непомітного процесу, коли людина поступово перестає бути собою.
Режисер Денис Григорук обрав для цієї історії особливу форму — мову пластичного театру. Тут слово відходить на другий план, а головним інструментом стає рух тіла, ритм, пластика, напруга жесту.
― Не дай себе оносорожити, ― так в театрі висловлюють основну ідею вистави.
До чого це призводить? На сцені розгортається процес «оносороження» — дивна і водночас моторошна метаморфоза, коли люди, піддавшись колективній істерії, перетворюються на товстошкірих істот із рогом замість носа.
Уявіть: ви йдете вулицею, зазираєте до кав’ярень, книгарень, офісів — і раптом помічаєте, що там більше немає людей. Там носороги. Ваші знайомі, сусіди, колеги — усі вони втратили щось людське, стали частиною сірого стада. І лише ви стоїте осторонь цього ревучого потоку. Вас це лякає. А їх — зовсім ні. Адже їх більшість.
Пластична мова вистави
Пластична мова вистави робить цей процес особливо відчутним. Актори буквально тілами показують, як народжується натовп: як з’являється агресія, як рухи людей поступово втрачають індивідуальність і перетворюються на одноманітний ритм стада. Тут майже немає тексту — але кожен жест, кожна пауза, кожен злам пластики говорить голосніше за слова.
У центрі цієї історії — Беранже, людина, яка не вписується в загальну систему. Він не ідеальний герой: розгублений, вразливий, іноді слабкий. Але саме він наважується зробити найважче — залишитися людиною, коли всі навколо обирають інший шлях.
Фінальна сцена звучить особливо сильно. Самотня постать Беранже на темній сцені — посеред реву носорогів. І в цій тиші стає очевидно: іноді одна людина важить більше, ніж натовп.
Як залишитися людиною
― П’єса Йонеско була написана понад пів століття тому, але її сенси звучать тривожно сучасно. Вона про те, як ідея може мати цінність, поки не затьмарює розум багатьох. Бо тоді вона перетворюється на небезпечну ідеологію, ― розповідають в театрі.
Постановка сповнена алегорій, метафор і підтекстів. Вона ставить просте й водночас болісне питання: як залишитися людиною у світі, де гуманізм раптом починають вважати слабкістю?
Пластичні «Носороги» в Одеському театрі ляльок — це вистава, яка працює не лише з розумом, а й із відчуттями. Вона не пояснює — вона показує. І саме тому вражає так сильно…
Художниця-сценографка – Уляна Кульчицька
Музичне оформлення – Ілля Воронюк
Художник по світлу – Руслан Ісауленко
Дійові особи та виконавці:
Беранже ― Олександр Богданович
Дезі ― Ірина Богданович
Жан ― Артем Теляшенко
Дюдар, Папійон ― заслужений артист України Валерій Стрілець
Конформіст ― заслужений артист України Іван Цуркан
Мешканці містечка: Анастасія Ігнатович, Євгенія Єсьман, Олександра Смірнова-Кошелева, Любов Солдатова, Галина Цибуліна, заслужена артистка України Ольга Чабан.
Читайте також:
- Металеві птахи оселилися у трьох знакових місцях Одеси: що таке проєкт «Дотик неба»
- Мавка, якої ви ще не бачили: в Одесі показали незвичайний фотопроєкт за «Лісовою піснею»
Фото авторки
