Ключові моменти:
- У ЖК «Апельсин» мешканка щовечора встановлює укриття для безпритульних котів.
- Невідомі систематично викидають будиночки у смітник.
- Охорона відмовляється надати записи відеокамер.
- Юристи радять вирішувати подібні конфлікти через рішення співвласників.
Матеріал підготовлено на основі особистого спілкування журналістки з мешканцями житлового комплексу, коментарів очевидців та позиції адміністрації. У тексті наведені прямі цитати сторін конфлікту, а також експертна думка щодо правових механізмів врегулювання подібних ситуацій.
Проблема підгодовування та тимчасового укриття безпритульних тварин у багатоквартирних комплексах регулярно стає причиною суперечок у містах України. Законодавство не забороняє допомогу тваринам, однак правила користування прибудинковою територією визначаються співвласниками або керуючими компаніями.
У випадку з одеським ЖК йдеться не лише про котячі будиночки з картону, а про відсутність відкритого діалогу між сусідами. Одні мешканці підтримують ініціативу, інші — мовчки знищують створені укриття.
Рятувальна операція з картону та плівки
Кожного вечора 83-річна одеситка Валентина Яківна виносить під сходи свого будинку саморобні будиночки для безпритульних котів. А кожного ранку знаходить їх у сміттєвому контейнері. Історія про те, як у сучасному житловому комплексі звичайна людяність стала предметом конфлікту, а адміністрація воліє «не помічати» проблему.
Для мешканки ЖК «Апельсин» на Середньофонтанській Валентини Яківни Усатої кожен день починається з одного й того самого питання: «Що робити далі?». Жінка власноруч майструє тимчасові укриття для місцевих котів – Киці та Рижика. У хід ідуть прості матеріали: картон, плівка, клей та стрічки.
Вона виносить ці будиночки на ніч під сходи, щоб тварини мали шанс зігрітися в морози. Поряд ставить мисочки з кормом. Проте за кілька годин турбота літньої жінки перетворюється на непотріб – невідомі стабільно викидають котячі оселі у смітник.
– Ця зима досить холодна, тваринам на вулиці доводиться важко. Без нашої допомоги багато з них весняного тепла вже ніколи не дочекаються, – каже Валентина Яківна.
В минулому вчителька математики, вона все життя вчила дітей захищати слабших. Сьогодні ж вона дивується байдужості сусідів.
– Тому мені буває дивно бачити, що вчителі, які живуть у нашому комплексі і зараз працюють у школі, не вважають за потрібне потурбуватись про кішок, які знаходяться на вулиці, і навчити цьому своїх учнів.
Що кажуть сусіди: між співчуттям та порядком
У великому житловому комплексі думки мешканців розділилися, хоча більшість опитаних підтримують ініціативу Валентини Яківни.
Тетяна Терешина, мешканка ЖК «Апельсин»:
– У великому житловому комплексі завжди будуть зʼявлятись якісь тварини – вони йдуть до людей, і це нормально. Кому з нас ще з дитинства не доводилось підгодовувати, лікувати птахів, їжаків, кішок, собак? Таке відбувається завжди, і я не розумію, навіщо викидати будиночки для котів? Вони трохи погріються і підуть собі далі. З ними веселіше і цікавіше.
Вікторія, мешканка ЖК «Апельсин»:
– В мене є домашній кіт-улюбленець, тому котів та кішок на вулиці я теж підгодовую, коли виходжу з дому. На мою думку, головне – це годувати тварин і вчасно за ними прибирати. От і все. Тоді ніхто нічим невдоволений не буде.
Стіна в житловому комплексі: позиція охорони та керівництва
Конфлікт міг би вирішитися за лічені хвилини, якби у справу втрутилася адміністрація чи охорона. Валентина Яківна неодноразово просила переглянути записи з відеокамер, щоб дізнатися, хто саме нищить будиночки, і просто поговорити з цією людиною. Проте охорона щоразу відмовляла 83-річній жінці.
Спроба журналіста поспілкуватися з відповідальною особою ЖК «Мандарин» (суміжна територія) також не додала ясності. Адміністраторка відмовилася представитись, перевіряла телефон кореспондента і заявила: «Я не проти тварин, але має бути чисто. Про конфлікт нічого не знаю». Така позиція виглядає сумнівною, адже Валентина Яківна зверталася до керівництва офіційно.
Юридичний вихід: розмова замість війни
Юристи зазначають: ситуація в ЖК «Апельсин» є типовою для великих ОСББ чи керуючих компаній. Питання утримання або підгодовування тварин на прибудинковій території має вирішуватися шляхом діалогу.
Ініціатива такої розмови має виходити від керуючого або активної групи мешканців. Якщо більшість погоджується на допомогу тваринам узимку – це стає правилом комплексу, незалежно від особистого незадоволення окремих осіб. І навпаки. Проте в даному випадку діалогу просто немає – є лише мовчазне знищення чужої праці.
Два світи в одному дворі
Цікаво, що всього за десять метрів, біля іншої секції того ж комплексу, стоїть капітальний дерев’яний будиночок для котів. Його ніхто не чіпає, ймовірно, через велику вагу або іншу позицію сусідів.
Там навіть зробили напис-застереження, щоб оселю не викидали. Це наочний приклад того, як у межах одного двору можуть існувати дві абсолютно різні моделі поведінки: одна – заснована на повазі до життя, інша – на прихованій агресії.
Валентина Яківна продовжує майструвати нові коробки. Вона не вміє здаватися, бо знає: Киця та Рижик чекають на неї щовечора.
Раніше ми розповідали історію, як безхатні собаки з одеського радіоринку стали зірками соцмереж та підприємця Олексія, що їз прихистив.
Читайте також де в Одесі безкоштовно стерилізувати безхатніх тварин: як діє міська програма.
