Новини

Загиблому морпіху-добровольцю з Одеси просять надати звання “Героя України”

Сестра загиблого військового Сергія Вінницького створила петицію про надання йому звання “Герой України”. Оскільки вважає, що кожен захисник зі зброєю вартий цього високого звання. Петиція зібрала необхідні 25 тисяч голосів і зараз її має розглянути президент.

Сергій Вінницький, родом з Одеси, з перших днів повномасштабного вторгнення став зі зброєю в руках на захист України. Про це розповіла його сестра Ольга Ананченко колегам із “Суспільне. Одеса”.

Саме вона з донью і розмістила петицію.

Я створила петицію разом з донькою, бо вважаю, що всі хлопці заслуговують на таке високе звання, оскільки вони всі герої. Особливо, на мою думку, ті, які пішли захищати Україну в перші дні, —

вважає Ольга.

Вона згадує, що уже 27 лютого 2022 року Сергій був у військкоматі. А 1 березня того ж року його зарахували до 35-ї бригади морської піхоти.

До повномасштабного вторгнення він проживав у селі Доброолександрівка Одеського району, працював будівельником.

Він не служив раніше. Після школи закінчив училище. Працював будівельником — працював у Парижі та Угорщині. Він пішов добровольцем. Знаючи свого брата, я була впевнена в тому, що він піде у перших рядах, –

розповіла сестра загиблого воїна.

Сергій Вінницький загинув 27 травня 2022 року під час виконання бойового завдання під Херсоном.

За словами Ольги, вони потрапили під артобстріл. Сергій врятував свого товариша, а сам повернувся на позицію, де і помер.

Його посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Прапор на Майдані Незалежності у Києві.

Півтора місяця Ольга не могла забрати тіло брата, бо там були постійні обстріли.

Я пішла з роботи для того, щоб знайти його. Всі ці півтора місяця я займалась пошуками. Його тіло знайшли з документами — у бронежилеті був паспорт, військовий квиток, ідентифікаційний код. На ДНК-експертизу я не подавала, бо хлопці знали, де він загинув. Ми поховали його 12 липня, прощання відбулось у будинку офіцерів,

ділиться спогадами Ольга Ананченко.

Ольга каже, що за життя її брат був дуже хорошою людиною, завжди допомагав іншим.

Він дуже любив маму. І мати напевно його любила сильніше, ніж мене. Для неї це був дуже великий удар, коли вона дізналась про його загибель. Сергій був дуже чуйною людиною. Тобто хто б його не попросив, навіть можна було й не просити, він завжди допомагав. Особливо це стосувалось жінок літнього віку, –

згадує Ольга брата.

Читайте також:

Фото: “Суспільне. Одеса”.