За словами науковця, бджолоїдка звичайна (Merops apiaster) пролітає через територію Національного природного парку «Тузлівські лимани» після повернення з Африки. Птахи вже активно шукають місця для гніздування на обривах біля водойм. Бджолоїдка звичайна є гніздовим та перелітним видом для України.
Ці птахи вирізняються дуже яскравим та характерним забарвленням. Дорослий самець має каштаново-рудий верх тулуба, вохристо-жовті плечі та поперек, а також жовтувато-білий лоб. Через око проходить помітна чорна смуга. Горло та щоки птаха яскраво-жовті, знизу обмежені вузькою чорною смужкою, а низ тулуба має зеленкувато-блакитний колір. В оперенні також присутні блакитно-зелені, темно-бурі та синювато-зелені відтінки. Дзьоб у бджолоїдки чорний, ноги – бурі. Маса тіла птаха становить близько 60 грамів, довжина тіла – від 27 до 29 сантиметрів, а розмах крил – від 44 до 49 сантиметрів.
Бджолоїдкам властивий милозвучний спів. Вони гніздяться колоніями, які можуть налічувати від декількох до декількох десятків або навіть сотень пар. Гнізда ці птахи облаштовують у норах, які риють у високих урвищах. Така нора являє собою довгий, майже горизонтальний хід, інколи з вигином, довжиною до 1,5 метра, що закінчується розширеною гніздовою камерою.
Основу раціону бджолоїдок складають різноманітні комахи, яких вони ловлять під час польоту. Їхньою здобиччю часто стають перетинчастокрилі, такі як бджоли, оси та джмелі. Також вони полюють на літаючих жуків, бабок, цикад тощо. Птах ловить комаху кінчиком дзьоба, щоб уникнути жала, а потім розчавлює її або вбиває кількома ударами об гілку.
Цікаво, що цей барвистий птах був описаний українським письменником Майком Йогансеном у його романі «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію», виданому у 1930 році, де автор згадує красу та спів бджолоїдки.
