Директорка 51 школи в Одесі Ярослава Томачинська організувала штаб гуманітарної допомоги для військових. Там готують їжу для захисників міста та плетуть маскувальні сітки.
Про роботу волонтера розповіли у “Суспільному. Одеса”.
Мати трьох синів Ярослава Томачинська організувала у своїй школі штаб допомоги Збройним силам України. У приміщенні школи плетуть сітки, готують їжу та збирають гуманітарну допомогу для військових. На той час її сини взяли на себе всі домашні справи, старший допомагає теробороні.
– Чим ми займаємося – нас військові просять, що їм потрібно, бо співпрацюємо безпосередньо з військовими частинами. Щодня практично я зустрічаюся з військовими, і ці їхні посмішки, ці жарти, що все буде, які історії ці кумедні розповідають, і ти розумієш, що все буде. Так, війна, так, страшно, але одних страх паралізує, а інших змушує діяти. Ось наша сім’я, вона діє, – розповіла Ярослава.
Данило – студент-третьокурсник і старший серед братів. Війна застала його у Києві. Того ж дня першим поїздом повернувся до Одеси, щоб бути з сім’єю. Нині за прикладом матері він займається волонтерською діяльністю у територіальній обороні.
– З України виїжджати бажання точно не було, було бажання вступити до тероборони, ще до київської, але потім, коли взяв квиток на Одесу, то подумав – приїду вже сюди, потім пішов у військкомат, але мене завернули, бо в мене немає досвіду військового , – зазначив Данило.
Хлопець щодня проводить у теробороні весь свій час до початку комендантської години. Мати підтримує вибір сина. За відсутності вдома мами та старшого брата купівлю та приготування їжі взяв на себе середній син Ярослав Томачинський. Хлопцю 13 років, на перервах між дистанційним навчанням він вийшов у магазин. У його кошику – молоко, хліб та інші продукти. Каже, із початком війни ціни на них зросли.
– Очевидно, продуктів стало набагато менше, вони піднялися в ціні, і потрібно купувати зараз набагато більше продуктів, коли вони є, – розповів Ярослав.
Молодший син у родині Томачинських – Павло, хлопцеві 11 років. Зараз у нього теж розпочалося дистанційне навчання. Говорить: спочатку лякався сирен, тепер до них звик.
Я не захотів їхати, бо Одеса – це моє рідне місто, я це місто не покину, – зазначив Павло.
Їжа для ЗСУ та плетіння сіток
Близько 11.00 Ярослава Томачинська на робочому місці. Тут у школі під її керівництвом організували волонтерський штаб. У шкільній їдальні готують їжу для ЗСУ.
– Ми готували сьогодні борщ червоний та плов. Відправляємо на блок-пости. Працюємо щодня, без вихідних, ми волонтери, працюємо для наших солдатів” – розповіла головний кухар штабу Ганна Дмитрієва.
Їжу, одяг та іншу допомогу приносять батьки та працівники школи. Останні у приміщенні спортзалу організували штаб для плетіння сіток.
– Дуже багато людей, які приходять, які небайдужі. Починаючи від старенького дідуся, у якого там руки трясуться, він пішов на пенсію, купив кілограм пряників, прийшов і каже – передайте будь ласка хлопчикам, які там нас захищають, і тут же до нього під’їхав власний будівельний і привіз величезні утеплювальні рулони. Одеситів зараз немає байдужих до ситуації, – додала Ярослава.
Джерело: “Суспільне. Одеса”
