У Різдво, яке святкують у всьому світі, я хотів би, щоб ви дали почитати ці рядки тим, хто не може як ми відчути ВІЙНУ!
Адже війни починаються не лише через диктаторів. Але й через те, що люди забувають, що таке війна. Якби у всіх країнах світу у школах, технікумах та вузах були б уроки пам’яті війни та її наслідків, то всі б пам’ятали! Диктатори та їхнє оточення чітко знали б про своє майбутнє, а прості люди ніколи більше не підтримували б війну!
Англійська, німецька, французька… Різні країни та люди! Нехай усі вони на кілька хвилин цього світлого дня відчують темряву, яка огортає нашу країну!
Викладачі університетів, перекладачі, письменники допомагали перекласти ці рядки! І якщо ви зможете, відправте їх далі, тим більше людей дізнається про нашу біду, зможе її відчути.
Це не розповідь та не історія! Це короткий, не багатослівний крик розпачу та горя, який ніколи не почують одні, але який ніколи не припинить звучати в головах інших.
Це свого роду молитва про те, щоб жодному з мільйонів українських дітей ніколи більше не було холодно і страшно через війну та російську агресію, більше ніколи…
РУКИ АНГЕЛА
— Мамо, чому так темно? Зараз ніч? Мені страшно, мамо!
— Не бійся, маленька, все буде добре…
– Мамо, чому я нічого не бачу, був же день?
— Тепер ніч, маленька, тепер завжди буде ніч…
— Мамо, чому я не можу тебе обійняти, де ми, мамо?
— Я не знаю, кохана, але я тримаю тебе міцно і не відпущу нізащо на світі…
— Мамо, а я зможу сьогодні погратись із друзями на майданчику?
— Ні, маленька, вже напевно ні…
— Мамо, мені страшно, тато скоро прийде?
— Не знаю, сонечко, думаю, що ні…
— Мамо, ти мене відпускаєш, мені холодно, не відпускай мене, будь ласка… Мені дуже холодно…
— Я не можу, доню, я намагаюся щосили, але вже не можу…
– Мамо, ми померли, мамо? Мамо, я хочу жити…
— Так, маленька, але ми знову зустрінемося, просто в іншому житті… І я знову буду твоєю мамою, а ти будеш моєю донечкою, і я знову зможу тебе обійняти!
Вибач мені, доню…
— Мамо, не відпускай мене… Мамо, не йди, мамо, мені дуже страшно, мамо…
— Мамо, це твої руки, це ти?
— Ні, але колись я знову віднесу тебе до неї, а поки що просто заплющи очі і тобі більше не буде холодно і страшно, більше ніколи…
ЇЙ БУЛО 6 РОКІВ, І ВОНА РАЗОМ З МАМОЮ І ЩЕ 450 ЖЕРТВАМИ БУЛА ЗНАЙДЕНА НА МІСЦІ МАСОВОГО ПОХОВАННЯ В ІЗЮМІ У 2022-му році ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ!!!
Ніхто з нас не знає, що знаходиться там, за кордоном життя і смерті, але я сподіваюся, що вона ще зустріне знову свою маму, а мати зможе знову її обійняти!
А всі, хто винен у цьому та тисячах інших злочинів, будуть мучитися ВІЧНО!
І найголовніше, люди не повинні все це забути! НІКОЛИ!
Андрій Кавун
