Символ Одеси
А давайте на швидку руку згадаємо ті пам’ятки Одеси, які однозначно дадуть зрозуміти, що мова йде саме про «Одесу-маму». Потьомкінські сходи? Таки да! Пам’ятник Дюку? Ну а де ще є такий чоловік, який так пікантно тримає сувій, що коли одесити дивляться на нього справа, з боку алеї Приморського бульвару, відразу згадують віршик: «А що це за штука стирчить в руці у Дюка ?» Такого чоловіка більше ніде нема!
І такого Оперного театру більше ніде нема! Інші є, але такого — ні! А відомий пивбар «Гамбрінус»? Думаєте, на цьому все!? Та ні! А «Староконку» ж не можна не згадати! Не сам Староконний ринок, а саме «Староконку» — так називають барахолку, що виросла поруч з ним.
Я пам’ятаю її з 1971 року, коли прибув до Одеси як студент Інституту зв’язку. Тоді барахолка була мініатюрною, розташовувалась всередині ринку. І нікому з тодішньої брежнєвської влади й не снилося, що народ просто на вулиці може безкарно займатися таким гріхом, як торгівля різними «надлишками» задля власного збагачення, замість того, щоб будувати світле майбутнє для всього прогресивного людства.
До речі, про погані сни тоді ще анекдот був популярний. Мовляв, дружина Брежнєва вночі штовхає його: «Ільїч, прокинься, чого ти у ві сні кричиш, як дурний?» А той, увесь у холодному поту, пояснює: «Уяви, мені наснилося, що мене викликали “на килим” у Конгрес США і рознесли за низькі врожаї зернових у Нью-Йоркщині та Вашингтонщині».
Читайте також: Навкруги одеського Старокінного ринку: «Все, що треба!» і один недолік (фоторепортаж)
Барахолка велика і барахолка маленька
Так, «блошині ринки» на вулицях міст «загниваючого Заходу» — це не від хорошого життя. У радянського народу життя вважалося навпаки — процвітаючим, а зайві речі, якщо вже щось, рекомендувалося нести у «комок» (так у народі називали комісійні магазини). Хоча в Одесі тоді була ще одна пам’ятка — знаменитий «толчок» (на місцевому жаргоні — тулан).
Була — бо нинішній «7-й кілометр» — це зовсім інше, це просто велике підприємство без одеського колориту, який колись притягував людей з усього Союзу. Через цей колорит комуністична влада й терпіла цю одеську «толкучку». Тож «Староконка» тоді була просто невинною, малопомітною барахолочкою.
Минуло якихось 46 років після того, як я отримав диплом і попрощався з Одесою. Але у 2022-му я знову тут опинився: (до 7-го, але не кілометра, а коліна — хай будуть прокляті орки, які вигнали мене з рідного Херсона обстрілами). Оселившись, одним з перших я пішов на «Староконку».
Оце ж японський городовий, як вона виросла за ці роки! На тротуарах добрих двох десятків міських кварталів розмістилися торговці зі своїм скарбом. Та що там тротуари: розкладки суцільно виходять на проїжджу частину.
Читайте також: Одеський Старокінний: нововведення, обмін думками та роги на щастя (фоторепортаж)
«Горищний поц» і паркування прямо на товарі
Одеса — місто не бідне, машин тут хоч відбавляй. Водії в основному ставляться до ситуації толерантно, по «окупованих» земляками вулицях вони ледве повзуть. Але люди бувають різні. І ситуацій, як постійний відвідувач барахолки, я бачив чимало.
Якось один хам припаркував свою машину прямо на розкладці якоїсь бабусі, забруднивши колесами сорочки й светри. Не те щоб не помітив — а ще й огризався на зауваження: це, мовляв, проїжджа частина, нічого тут стояти! Хочете викликати поліцію — давайте, я почекаю! Бажаючих дзвонити не знайшлось, і хам, задоволений «уроком», поїхав далі. Схоже, він спеціально це зробив.
А нещодавно жінка «великого формату» (добра має бути багато) приміряла відповідного розміру бюстгальтер. На светр, звісно, але все одно цікаво, і я вирішив поспостерігати. Робила вона це просто на проїжджій частині вулиці Академіка Ясіновського.
Мимо повільно і обережно спробував проїхати водій на скромному «Шевроле», але не розрахував і дзеркалом злегка зачепив даму по сідниці. Я спостерігав за розвитком подій і не пошкодував.
Причин дві. По-перше, лексика пані суттєво поповнила мій словниковий запас. Я, наївний, думав, що знаю вже все. Ага… З усього сказаного хіба що «горищний поц» можна процитувати. Все інше — табу! А по-друге, продавці, підтримавши обурення пані, озвучили вимогу до мера Труханова заборонити автомобільний рух на кварталах «Староконки» у вихідні дні в години її роботи.
Перекрити рух заради безпеки
Що ж, як казали в Стародавньому Римі — vox populi, тобто голос народу. А кому ж іще, як не одеському медіа «Одеське життя», донести до пана Труханова раціональну пропозицію одеситів зі «Староконки»?
Дехто вважає роботу журналістів цинічною: мовляв, якщо машина когось зіб’є чи покалічить на барахолці — вам тільки краще, буде про що писати. Так, якщо не дай Боже — звичайно, повідомимо. Але ми краще повідомимо новину іншого ґатунку: міський голова Одеси подбав про безпеку містян і підтримав ідею обмеження руху транспорту у вихідні в години роботи «Староконки».
До теми: Чи відкриють в Одесі пішохідний центр цього літа?
Позиція редакції
Редакції «Одеського життя» ідея про перекриття руху транспорту в районі Староконного ринку на вихідні дні здалася такою, що має право на життя. Ми плануємо підготувати звернення до міського голови з цього питання і обіцяємо інформувати наших читачів про перебіг справ.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
