Прапор України: які кольори правильні?

А чому ці кольори, а не якісь інші? Питання має право на існування.

Варіантів відповіді кілька. Поява цих кольорів ще з часів Київської Русі — красива, але документально не підтверджена версія. Кольори чистого неба та пшеничного поля? Теж красиво звучить. Але знавці стверджують, що аж до XV століття наші предки не сіяли елітних, золотистих сортів пшениці, та й взагалі ця культура не була у нас характерною.

А ось ще поетична версія: кольори нашого прапора символізують дві головні стихії природи та людського буття — вогонь (жовтий колір) і воду (синій). І є думка, що лише поєднання «жовтий — зверху, синій — знизу» відображає вічну симетрію — божественну гармонію цих стихій.

Більше того, на офіційному інтернет-представництві Президента України 9 липня 2019 року була зареєстрована петиція №22/065162-еп під назвою “ПРАПОР УКРАЇНИ НЕ ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНАМ ГЕРАЛЬДИКИ. Відновити історичну справедливість, коли в 1918 році Центральною Радою був затверджений прапор, у якому жовта смуга розміщувалася над синьою. Перевернути існуюче розташування смуг”.

На думку її автора, наш прапор ‭«”догори ногами” перевернув російський монархіст Скоропадський. Золоте, жовте символізує Творця, Бога–Отця і взагалі — Вищу Духовність. Синє ж — це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони не будуть нею зловживати».

Підкреслимо, що ця петиція набрала “аж” 56 голосів на підтримку при необхідних для її розгляду 25 000. Ймовірно, це тому, що українська інтернет-енциклопедія Вікіпедія запевняє, що “за часів правління гетьмана Скоропадського порядок кольорів прапора не змінювався”.

Але повернімося в глибину історії. Ще в битві під Грюнвальдом (1410 рік) русинські воїни билися під древнім символом Галича — це золотий лев на синьому полі. Хоч брали участь у тій битві і кияни, і воїни з інших міст, і поряд із вищезгаданими кольорами зустрічалися знамена і “червоні”, тобто червоні.

Є документальні підтвердження австрійськими та німецькими істориками того часу “земельних” кольорів Королівства Галичини та Володимирії. Так от, поряд із синьо-червоними, червоно-білими, синьо-червоно-жовтими поєднаннями кольорів згадується, що русини використовували і синьо-жовті стяги.

Починаючи з XVI століття козаки Війська Запорозького почали час від часу використовувати хоругви синьо-жовтих відтінків, а з 1710 року синьо-жовті (синьо-золоті) прапори зустрічалися все частіше і частіше. У 1803 році з’явився прапор Чорноморського козацького війська — синьо-жовтий із червоним хрестом посередині.

У сучасному варіанті синьо-жовтий прапор вперше як національний публічно з’явився 25 червня 1848 року над Львівською ратушею. Після цього його популярність почала зростати, а після революції 1905 року його почали використовувати і в Наддніпрянській Україні.

У 1917—1921 роках, у період Української революції (так назвали події, пов’язані з національно-визвольною боротьбою українців) цей прапор став державним стягом УНР, а в 1938—1939 роках — прапором Карпатської України.

У роки СРСР за синьо-жовтий прапор можна було отримати тюремний термін. Але часи змінювалися: навесні 1990 року синьо-жовті прапори з’явилися над Тернопільською, а потім Львівською міськрадами. А 24 липня 1990 року за рішенням Київської міськради над будівлею на Хрещатику поруч із прапором УРСР замайорів синьо-жовтий прапор. За тиждень до того Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. 4 вересня 1991 року такий прапор підняли і над нашим парламентом.

А тепер згадаймо Лемюеля Гулівера — “дитя” письменника Джонатана Свіфта. Він намагався примирити два народи, які до крові сперечалися про “життєво важливу проблему”: з якого боку правильно розбивати яйце — з гострого чи з тупого. Такою ж високопробною дурницею автору цих рядків здаються досі триваючі у нас суперечки про порядок розташування кольорів на нашому прапорі. Пораджу ламаючим списи “експерДам” записатися до будь-якої штурмової бригади і подивитися, який прапор — синьо-жовтий чи жовто-синій — над нашою атакуючою бронею. І які кольори на нарукавних шевронах захисників України. Нехай подивляться — і кинуть маятися “дурнею” (вже вибачте, але цей термін я запозичив із недавнього інтерв’ю Президента Зеленського).

Читайте також:

• Одеський активіст запропонував змінити герб і прапор Одеси (ескізи)
• 10 років опору: в Одесі урочисто підняли кримськотатарський прапор
• Скандал після перемоги Ломаченка: українцям не сподобався прапор Білгород-Дністровського

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса