Американці полюбили соки та аджику з Одещини

Одразу попереджаємо: читайте текст обережно! Образи помідорів і кавунів з півдня України можуть викликати неконтрольоване слиновиділення.

Одеські продукти в Чикаго

Ну і п’ють наші соки американці, п’ють – і аж облизуються! Гей, стоп, що це я таке верзу?! Ось вже точно, як зараз модно говорити, «обмовка за Фройдом». Психоаналітики запевняють, що коріння таких помилок – у нашій підсвідомості, і вони видають думки та почуття, які люди зазвичай приховують.

Ось і я зараз просто не можу підібрати більш-менш пристойні слова, щоб передати, що моя підсвідомість думає про тих, хто дійсно п’є з нас соки – VIP-американців. Хоча спочатку планував зовсім інше: розповісти, що звичайні, пересічні американці п’ють НАШІ соки й отримують від цього величезне задоволення.

Наші – це не просто українські, «MADE IN UKRAINE». Це дари одеської землі! І ця розкішна аджика теж – як інколи у нас кажуть – «маде ін» Одеська область.

Поет Михайло Свєтлов колись писав: «Гренадську волость Іспанія має». За аналогією скажу і я: «Чиказька область в Америці є». Ось звідти, з штату Іллінойс, мені й надіслали ці фото. Є там такий продуктовий магазинчик, де можна знайти широкий асортимент українських продуктів. І серед «чисто одеських» були виявлені ці соки та аджика.

Ціна на ці продукти, як пишуть їхні споживачі, вища за середню, але тут слід розуміти, що це класичний приклад переходу кількості в якість. Тобто велика кількість витрачених «грюнтів» повністю відповідає високій якості цих продуктів.

Читайте також: Одеситки перетворили нью-йоркський двір на молдаванський дворик та зібрали гроші (фоторепортаж)

Пластикові овочі

Підкреслю: йдеться саме про смакову якість. І поясню, чому.

Рівно 20 років тому, навесні 2005 року, мені випала нагода три тижні пожити в місті Хантсвілл, штат Алабама, США. Я був одним із десяти херсонських журналістів, запрошених Держдепом для обміну досвідом.

Тепер про їжу. Завезли нас у китайську забігайлівку, де за $10 можна їсти від ранку до вечора все, що там є, причому безперервно. Такий ось дивний бізнес.

Я, херсонець, що виріс серед полуниці та кавунів, аж ахнув: надворі тільки початок весни, а ось вона – полуниця – величезна й гарна! Аж чотири сорти кавунчиків! У нас тільки «туманчики» і «полосатики», а тут і жовті, і в крапинку, і без кісточок!

Накинувся, вгризся, розпробував… “Та твою ж дивізію, це що, з пластику зроблено?!” Трава без смаку! Взяв салат з помідорів – теж «не те пальто»: немає смаку! Взагалі!

Про томати і кавуни

«Ні, – думаю, – шановні “амерікен бойс енд гьорлс”, багато чого у вас, безперечно, класного. Але повернуся додому, дасть Бог, дочекаюся на базарі помідорів “волове серце” – кожен завбільшки з пів голови, вгризуся в нього так, щоб аж заїди потім у куточках рота пекли, і щоб дружина бурчала: “Годі свинячити, ніж візьми!”»

Не візьму! І кавуна – «кабана», голопристанського гіганта, притягну з базару і їстиму без ножа – наїмся по вуха. Смачно!!!

А в Хантсвіллі в якомусь гастрономі ми тоді купили солодкий перець – красені, великі, один в один! Планували зустріч у місцевому «Українському домі» й думали посидіти по-людськи, кожен через Атлантику по парі пляшечок провіз.

Почали ті перці фарширувати – яоооопонський городовий! Вони гіркі, як не знаю що! Хтось розумний підказав, що вони в сусідній Мексиці з перцем «чилі» поряд росли й переопилились.

Коротше кажучи, я впевнений: українські продукти дуже подобаються жителям Чикагщини.

А вже одеські соки й аджика – явно поза конкуренцією!

Bon appétit, Америка!

Смачного! Пий наші соки. Але не з нас…

Читайте також: 

• Острів Сліз у США: як забуксувала еміграція в Америку
• «Таке відчуття, що пів Манхеттену тримають одесити»: розповідь українки про життя в Нью-Йорку
• Як проходять вибори у США і хто такі виборці

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса