В зустрічі взяли участь представники ветеранських та громадських організацій, психологи та науковці.
– В державі недопрацьований механізм повернення захисників до цивільного життя, – пояснює ветеран, менеджер по роботі з ветеранами Суспільного Олег Кругляк-Румянцев. – І один з головних пунктів – це працевлаштування та адаптація вимог роботодавців до потреб тих, хто повернувся з фронту.
Також, на думку спікерів, однією з головних проблем сучасного суспільства є прірва непорозуміння і страх перед ветеранами. Водночас самі ветерани також нерідко бояться починати життя наново, не хочуть просити про допомогу. І як наслідок – залишаються наодинці.
Виправити ситуацію намагаються громадські організації. «Наше завдання об’єднати зусилля всіх активних і небайдужих людей і організацій, щоб допомогти нашим захисникам повернутися до цивільного життя. А також підготувати суспільство до їх повернення» – пояснює організатор заходу , керівник одеського осередку ГО Захист Держави Олексій Земляний.
– Громадські організації мають вотум довіри від ветеранів, – каже Денис Жарков, ветеран, голова БО «Це важливо», який після повернення допомагає бійцям адаптуватися. – Бо ці організації створюють люди, які справді розуміють, що потрібно. Не для галочки, а від серця. Ветерани захищали кожного з нас. І кожен повинен запитати себе: а що зробив власне я, щоб підтримати захисників?
Як ветерани шукають шлях додому
Повернення з фронту – це нова битва. Без зброї, але з не менш глибокими ранами. Хтось знаходить себе у спорті, хтось – у волонтерстві, хтось просто намагається навчитися знову спати без тривоги. Держава пише програми, але справжня підтримка часто приходить не звідти. Її дають ті, хто сам пройшов через фронт. Поки триває війна, фронт продовжується і в тилу. Там, де ветерани щодня виборюють своє місце у мирному житті. І перемога на цьому фронті – теж важлива для країни.
Олег Кругляк-Румянцев, ветеран, менеджер по роботі з ветеранами Суспільного:
– Справа ветерана передається в ТЦК та СП. Що таке СП? Це соціальна підтримка. Але насправді ніякої соціальної підтримки там немає. Військовослужбовець після повернення відчуває себе просто покинутим. Він сам собі шукає психолога, громадську організацію, яка допоможе з вирішенням різноманітних питань. Немає супроводу військовослужбовців після повернення в цивільне життя, з чітким розумінням того, що треба робити.
Психологи стверджують: прийняття цивільного життя у ветеранів починається через три місяці. І перше – це відчуття того, що тут все несправжнє. Справжнє було там, на війні. Зникає бажання комусь довіряти і починається замикання в собі. І щоб цього не було, треба, щоб у держави було бажання дбати не тільки про військовослужбовця, який на фронті, а й про ветерана, який повернувся. І розуміти, як адаптувати його до суспільства, а суспільство адаптувати до ветерана.
Психологів стало багато. Але не всі вони корисні
Юлія Беспалова, ветеранка, гештальт-терапевтка БФ «Наше місто» у 2022 році добровільно пішла служити в армію. Жінка розповідає: сьогодні про психологію говорять усі, але справжня емпатія – рідкість.
– Після повернення з фронту я сама потребувала допомоги. І потрапила до «психологів», які радили мені прокачувати чакри. А я 20 років у професії! І навіть я злякалася, що більше не хочу бути психологом, – каже фахівчиня.
Вона не приховує: після повернення додому переживала важкий період – два місяці замикалася від світу.
– Я думала: головне – просто виспатися. Потім подзвонила мамі: рятуйте. І пішла працювати санітаркою в травматологію. Так поступово повернулася до життя, – продовжує ветеранка.
Тепер Юлія знову допомагає іншим – військовим і ветеранам, які повертаються до мирного життя.
Психологічна реабілітація – перший крок
Після фронту людина має навчитися жити наново. Посттравматичні симптоми, тривожність, безсоння, ізоляція – це лише частина реальності, з якою стикаються ветерани. Тому важливо не просто «лікувати», а створювати безпечне середовище для повернення. Групові заняття – терапевтичні практики, лікувальна фізкультура – допомагають відновити контакт із тілом і повернути відчуття контролю. У багатьох це стає першим кроком до нового життя.
«Не кожен психолог може працювати з військовими»
Катерина Антіпова, голова ГО PsyHelpUkraine, наголошує:
– Сьогодні в українському суспільстві існує проблема стигматизації психологів та психіатрів. Ветерани та їхні дружини їх бояться, уникають. «Я що, хворий? Мені лікар не потрібен». І це наслідки ще радянської пам’яті про лікувальну психіатрію. І подолати цю стигму можна, тільки роз’яснюючи.
– Але далеко не кожний психолог має підготовку, щоб працювати з людьми, які бачили війну, – підкреслює психологиня. За її словами, зараз у соцмережах з’являється багато порад для військових від блогерів, волонтерів і навіть чат-ботів. Але далеко не всі вони безпечні.
– Є випадки, коли поради «від штучного інтелекту» доводили людей до психозів. Бо ніхто не перевіряє, хто це написав. Ми маємо бути дуже уважними, коли йдеться про психічне здоров’я, – каже Катерина.
Під час повномасштабної війни різко збільшилася кількість розлучень
– Під час війни люди змінюються, і це неминуче, – розповідає Катерина. – Війна оголює найглибші риси характеру, ставить під сумнів пріоритети, змушує переосмислити любов, вірність, цінності. Часто той, хто повертається з фронту, вже не той, хто колись ішов у бій: інший досвід, інші реакції, інше сприйняття життя. А партнери вдома також проходять свій шлях із самотністю, страхом, перевтомою та відповідальністю. Після тривалого розриву між їхніми реальностями утворюється прірва, яку не завжди вдається подолати. Головна причина розлучень – не зрада чи байдужість, а втрата емоційного зв’язку, коли двоє людей більше не можуть говорити однією мовою. І завдання психолога – допомогти їм або цю мову віднайти, або розійтися без руйнування себе.
Після війни на нас чекають нові виклики
Адаптація ветеранів – не лише справа держави чи громадських організацій. Це тест на зрілість усього суспільства. Чи готові ми приймати тих, хто пройшов через війну? Чи здатні створити умови, в яких вони почуватимуться потрібними, а не зайвими? Україна, що відновлюється після війни, потребує не просто героїв – вона потребує спільноти, яка вміє слухати, розуміти та підтримувати. Але науковці відмічають певні ризики, з якими може зіткнутися наше суспільство після війни.
Денис Яковлев, доктор політичних наук:
– Головна небезпека – це розшарування суспільства і взаємне нерозуміння. Люди з фронту повернуться з абсолютно іншим досвідом. Вони професійні військові, і їм важко знайти своє місце в мирному житті. А частина цивільних може просто «відвертатися» від ветеранів. У цій ситуації найважливішим є самоорганізація ветеранів. Коли ветерани усвідомлять себе єдиною спільнотою, тоді вони зможуть впливати на державу не через гнів, а через участь.
На думку учасників дискусії, вплив ветеранського руху на розвиток місцевих громад відчувається вже сьогодні. І це вселяє надію.
Це вже не перший ветеранський захід, який ініціює громадська організація «Захист держави».
– Саме запит на справедливість та досвід наших захисників може стати рушійною силою змін в нашій країні, її відновлення після війни, – вважає керівник осередку ГО «Захист держави» Олексій Земляний. – Тому така важлива взаємодія. В найближчих планах – надання безкоштовної юридичної та психологічної допомоги ветеранам та їхнім родинам.
Кожен ветеран – це історія боротьби, втрат і відновлення. І наше спільне завдання – почути ці історії, не відвертатися, дати їм простір для життя. Бо справжня перемога починається не на полі бою, а там, де люди знову вчаться довіряти одне одному.
Читайте також: Від політики до дії: новий етап антикорупційної боротьби в Україні