Ключові моменти:
- Анна Грабован звільнилася з роботи, щоб повністю присвятити себе волонтерству.
- Її організація виготовляє понад п’ять тисяч квадратних метрів сіток щомісяця.
- Дім багатодітної родини фактично перетворився на волонтерський логістичний центр.
- Найбільше волонтерам бракує робочих рук і коштів.
Щоб побачити, як працює волонтерський тил Балтської громади, достатньо зайти до осередку «Відважної Камуфляжної». Тут плетуть маскувальні сітки, пакують допомогу, готують енергетичні перекуси й постійно вирішують, де взяти матеріали для наступного замовлення.
Журналістка «Одеського життя» Любов Кузьменко поспілкувалася з керівницею організації Анною Грабован і побачила, як волонтерство стало справою всієї її родини. У цієї мами чотирьох дітей робочий день не закінчується разом із роботою хабу: вдома на неї чекають діти, господарство, звіти, соцмережі та нові запити від військових.
А ще діти Анни змалку знають, чим військовий піксель відрізняється від мультикаму. Бо для цієї родини допомога фронту давно стала частиною повсякденного життя.
Потрібні були кілометри сіток і тонни страв
Коли люди чують вираз «керівниця волонтерської організації», то зазвичай уявляють жінку, яка нон-стоп знаходиться в русі: в офісі, на складах або в дорозі. Якщо ж при цьому вона ще мама чотирьох дітей, то виникає запитання: «Як це все встигати?».
Анна Грабован створила та координує волонтерський осередок, який щодня забезпечує українських військових маскувальними сітками та поживними перекусами. Кілька років тому заради того, щоб повністю присвятити себе допомозі армії, вона звільнилася з основної роботи.
Усе почалося з посильної допомоги її родини військовим. Невдовзі поодинокі запити військових зросли в геометричній прогресії: потрібні були кілометри сіток і тонни поживних страв.
– Звільнитися з роботи під час війни, маючи чотирьох дітей, – це великий ризик. Але я зрозуміла, що нову роботу знайду після перемоги, а от хлопцям на передовій захист і домашнє тепло потрібні вже зараз. Якщо я зупинюся, хтось там, в окопі, стане помітним для ворожого дрона. Тому я вирішила повністю присвятити себе справі, де можу принести найбільше користі: плести сітки, готувати перекуси разом із дружинами, батьками захисників, волонтерами. Тож без вагань залишила посаду у відділі розвитку культури та туризму Балтської міськради, – розповідає Анна Грабован.
Кожен збір – це радість і велика втома
Переконання Анни «хто, якщо не я?», спонукало її взяти на себе відповідальність за координацію та фінанси.
– Взятись за волонтерство – це спільне рішення нашої родини. Вся ця робота – заради перемоги, щоб діти жили в мирі та злагоді, – каже жінка.
За два роки Анна створила громадську організацію «Відважна Камуфляжна». Волонтерська спільнота запрацювала з новими силами, зокрема завдяки підтримці державної програми «Армія відновлення». Ця ініціатива дозволяє залучати людей, які тимчасово втратили роботу, до виготовлення захисних сіток, пошиття одягу, приготування їжі.
– Тепер ми можемо офіційно працевлаштовувати людей, які опинилися в скрутному становищі: пенсіонерів, внутрішньо переміщених осіб. Вони отримують дохід і водночас допомагають захисникам, – розповідає керівниця організації. – Військовим повсякчас потрібні тисячі метрів маскування на різні сезони та тонни продуктів.
Чоловік Анни став тим плечем, на яке вона завжди спирається.
– Я досі вчуся тримати баланс між сім’єю та волонтерством. Мені дуже допомагає моє оточення. І це не лише рідні, а й люди, які підтримують фінансово чи морально, незалежно від того, знають вони мене особисто чи ні, – каже Анна.
Щоб зібрати кошти, волонтери часто влаштовують акції на вулицях міста.
– Після кожного такого збору з’являються два відчуття: велика радість і шалена втома. Радість – бо нам вдалося об’єднати людей і закрити черговий збір. Втома – бо це дійсно нелегко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Тертий пиріг і міліна: улюблені страви поїдуть до військових з Бессарабського
Не дім, а справжній логістичний центр
Тепер їхній дім нагадує логістичний центр. Вітальня перетворюється на тимчасовий склад. Замість іграшок у кімнатах повсюди розкладені кольорові стрічки. Діти Анни змалку знають, чим військовий піксель відрізняється від мультикаму, та як правильно нарізати тканину, щоб краї не осипалися.
Чоловік бере на себе значну частину побуту та допомагає з логістикою: привозить мішки з основою для сіток, забирає продукти від благодійників, підраховує витрати та потреби організації.
Трапляються моменти, коли мамі після важкого дня потрібно просто 15 хвилин тиші. І діти все розуміють, адже знають: їхня мама рятує життя на передовій.
Які дві найбільші проблеми у волонтерів?
Брак робочих рук і хронічний дефіцит коштів – основні проблеми волонтерських організацій.
Постійним партнером ГО «Відважна Камуфляжна» став місцевий бізнесмен, керівник підприємства «БалтаХліб» Юрій Чижевський. Коли спільноті терміново знадобився логістичний центр, він безкоштовно надав власне приміщення. Тепер тут розташований головний волонтерський офіс Балтської громади. Крім того, пан Юрій активно підтримує напрям приготування поживних перекусів для фронту.
Значну допомогу волонтерському руху надає й керівник фермерського господарства «Агрохід» із села Шляхове Віктор Цуркаль. А регулярні й щедрі донати з-за кордону, зокрема зі Словаччини, надсилає благодійник Джозеф Юрчик.
Сприяє волонтерам міська рада та органи місцевого самоврядування.
Люди – найголовніше багатство
Головне багатство волонтерського хабу – це люди, які щодня приходять працювати. Здебільшого – це пенсіонери, переселенці, школярі, студенти, дружини, рідні військових та інші небайдужі жителі Балтщини.
– «Відважна Камуфляжна» – це багато людей, які працюють в осередках громади і щодня роблять важливу справу. Хтось донатить, хтось нарізає, хтось плете, хтось пакує та відправляє посилки, – каже пані Анна. – Для мене ця справа не завершується із заходом сонця, а триває вдома. Готую звіти, публікації для соцмереж, відповідаю на коментарі. А ще ж прагну встигнути щось зробити по господарству, поспілкуватися з дітьми. Буває особливо важко, коли збір «стоїть». У нашій справі важлива будь-яка допомога. Коли втомлюємось, просто згадуємо наших захисників в окопах – і втому як рукою знімає.
Три напрями допомоги з дому
Сьогодні організація під керівництвом Анни Грабован – це злагоджений механізм, що спеціалізується на трьох найважливіших напрямах.
Перший – маскувальні сітки, або «щити-невидимки» для техніки і бліндажів. Кожна з них створюється вручну з урахуванням сезону – від брудно-рудої осені до білосніжної зими.
Другий напрям – це пошиття ковдр і білизни. Побутовим текстилем, подушками та ковдрами опікується Ольга Вавринчук з помічницями.
Третій напрям – виготовлення енергетичних перекусів. За кулінарний фронт відповідає Наталія Гулєвич. Домашні смаколики, які довго не псуються в окопах, стали дуже популярними серед військових. Волонтерки виготовляють поживні батончики з горіхів та сухофруктів, сушать сухарики, печуть бублики і печиво, додають карамельки. Словом, усе те, чим боєць може швидко перекусити.
«Дорогенькі, дякуємо вам! Наче вдома побували»
Волонтерський хаб виготовляє понад п’ять тисяч квадратних метрів маскувальних сіток щомісяця. Головна мета команди – тримати цей шалений темп і залучати нових партнерів, які можуть підтримувати організацію фінансово.
Адже найважче – це дефіцит ресурсів. Коли з передової надходять нові запити від бригад, а матеріалів на складі немає через просідання зборів, їй доводиться вмикати режим супермами та «кризового менеджера». Вона обдзвонює спонсорів, пише дописи у соцмережах і буквально виборює кожну гривню.
Винагородою цьому є скупі світлини від бійців із передової, на яких замасковані бронемашини залишаються невидимими для ворога. І короткі відео, на яких втомлені захисники усміхаються в камеру: «Дорогенькі, дякуємо за смачні перекуси, наче вдома побували!».
Анна понад усе мріє, щоб кожен український воїн повернувся додому живим і неушкодженим.
Двері волонтерського осередку у Балтській громаді завжди відчинені. Тут повсякчас потрібні робочі руки, матеріали для плетіння та продукти.
– Кожен клаптик вплетеної тканини, кожна гривня донату та кожна приготовлена страва – це наш спільний крок до перемоги й миру, – переконана Анна Грабован.
В Україні до програми «Армія відновлення» вже долучилися понад 94 тисячі українців із 21 регіону.
Довідка ОЖ. У чому різниця між пікселем та мультикамом
Піксельний принт складається з невеликих прямокутних елементів різних кольорів, що утворюють цифровий візерунок. Цей дизайн ефективно розмиває контури об’єкта, зменшуючи його видимість як для людського ока, так і для високотехнологічних пристроїв та камер.
Мультикам має більш плавні переходи між кольорами та створює візерунок, що ідеально підлаштовується під навколишнє середовище. Він складається з відтінків коричневого, зеленого, бежевого, які змішуються між собою в одну непомітну «пляму».
Піксель особливо ефективний на великих відстанях та в міських умовах.
Мультикам є більш універсальним та ідеально підходить до використання в лісах, горах, пустелях тощо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Квартира — хаб, гараж — склад: як на Одещині збирають допомогу «на нуль»
