Формат – розмовний
Одесити знали та любили його як Одеське обласне радіо. Попри те, що за радянських часів там лютувала цензура. У 90-ті роки її скасували, зате, згадують журналісти, доводилося в ефірі нерідко нецензурні слова «фільтрувати» – особливо під час передвиборчих кампаній. І тривалий час слухати радіопередачі можна було лише за допомогою радіоточки. Тому й аудиторія в Обласного була переважно 55+.
Після реформи 2017 року радіостанція стала частиною першого каналу Українського радіо. Офіційно називається сьогодні «UA: Українське радіо. Одеса». Спеціалізується на новинах та актуальних соціально-політичних темах регіону.
З’явилося і онлайн-мовлення – сьогодні радіостанцію можна почути у будь-якій точці світу. В результаті – «помолодшала» аудиторія. Сьогодні, за словами редактора «UA: Українське радіо. Одеса» Діани Попкової, вікова категорія слухачів – 35+.
– У нас розмовне радіо. А цей формат затребуваний у слухачів із певним життєвим досвідом, – вважає Діана. – Ми даємо їм можливість подумати, пронести нашу інформацію через власний досвід, життєві цінності та прийняти свій погляд. Наше завдання – сприяти розвитку слухачів.
Коли закінчується робочий день
Виходить в ефір «UA: Українське радіо. Одеса» на хвилях УР1 тричі на добу. Мовить також на частоті 91,4 FM. Планують його роботу чергові редактори (вони ж ведуть ефір) ще з вечора. Ну а потім, як завжди, життя вносить свої корективи.
Так що понять «початок робочого дня» та «кінець робочого дня» у радійників практично немає. В інформаційному полі вони постійно, щоб не пропустити якусь важливу подію. І залежно від того, що сталося пізно ввечері, вночі чи рано-вранці, може змінитися тема програми. А робочий день – розпочатися і о шостій, і о сьомій ранку.
Терміновий матеріал готують усією редакцією, і якщо екстрена інформація, одеська станція виходить в ефір.
– Коли у 2018 році о третій годині ночі було оголошено воєнний стан у регіоні, розробку нашого першого спецефіру вночі і розпочали, – згадує Діана. – А потім до вечора інформували слухачів про зміни, що відбуваються в області.
Одеські екстрені
Перший ефір – о 12.10. Готує та веде його журналіст Олена Халілова.
– Шукаю все найцікавіше, резонансне чи те, що може бути корисним для наших слухачів. Якщо є синхрони, треба «почистити», підняти рівень звучання, потім усе зібрати і розставити, згідно з логікою, і під кінець – зробити погоду. На перше місце, звісно, – екстрені новини. В Одесі вони бувають дуже часто: за два дні поспіль два будинки впали. І все це треба зробити оперативно, – розкриває професійний процес Олена. – Кореспондентам до наступного ефіру потрібно оббігати п’ять-десять інстанцій, взяти п’ять-десять інтерв’ю, все це розписати. А потім все одно з’ясовується, що чогось не вистачає – треба ще когось дзвонити. Дуже стресова робота.
«Експерт не повинен бути один»
Наступний ефір розпочинається о 17.10. Стартує він із випуску регіональних новин, а продовжується «Вечірньою студією» – основною програмою дня. Тут розглядають найсвіжіші, найактуальніші політичні та соціальні теми.
– Наприклад, призначено нового главу області: аналізуємо інформацію про нього, його обіцянки і те, що він реально може зробити для регіону, – розповідає Діана. – А з початком в Україні тарифних протестів відслідковуємо, що відбувається на Одещині, та аналізуємо: наскільки тарифи обґрунтовані та які кроки треба зробити для розв’язування проблеми. Причому лише одного експерта запрошувати на передачу не можна, тому що ми маємо представляти різні думки.
Сам собі режисер
Поки кореспонденти «у полі» збирають інформацію та домовляються зі спікерами, у студії йде запис радіоблога «Лайфхакі незрячої мами» журналіста Світлани Стрєльцової – передача для пізнього вечірнього ефіру о 20.10. У цей час також виходять авторська програма Світлани «Включи міркування», присвячену здоровому способу життя «Радійний маціон» Олени Халілової, культурологічна «Тема з варіаціями» Ірини Сечковській, а також передачі болгарською, гагаузькою, молдавською мовами.
Прості програми монтують та повністю готують до ефіру журналісти самостійно. Причому, за словами Ірини, навчилися цього «з нуля», в процесі роботи ніхто спеціально їх не навчав.
– Під час прямого ефіру все робимо самі: включаємо записи та вигадуємо під час справи питання. Зараз під час карантину бувають ситуації, коли люди не можуть чи не хочуть прийти до студії. Тоді на прямий ефір його учасник чи експерт може вийти телефоном, – розповідає Ірина. – Телефоном ведеться і зворотний зв’язок зі слухачами: дзвонять та коментують в ефірі – уточнюють, пропонують, запитують.
А взагалі на одеське радіо слухачі дзвонять практично щодня. Хтось пропонує тему передачі, хтось вказує на неправильний наголос у слові. І, звичайно, починають активно дзвонити, якщо зникає радіосигнал.
«Малюнок для слухача»
Зі складним прямим ефіром може впоратися лише звукорежисер Наталія Железогло. У цьому випадку, щоб людина говорила не в «голій» студії, треба вивести музичне тло, синхрон вчасно подати.
Записує Наталя та передачі Світлани Стрільцової. Молода журналістка – повністю незряча. При цьому, окрім авторських програм, робить чергові передачі, веде прямі ефіри та виховує дворічного малюка. Світлана розробила свій метод начитування текстів. За допомогою спеціальної програми спочатку прослуховує кожну пропозицію, потім її повторює. Для прямих ефірів частина текстів друкує шрифтом Брайля і зчитує інформацію пальцями, а за сценарієм стежить за допомогою тієї ж програми. Для цього має дві пари навушників: для прослуховування ефіру і для озвучення тексту. А якщо передача виходить не в прямому ефірі, звукорежисер вибудовує радіоблоги, як маленькі радіовистави.
– Запис займає багато часу, але це круто для радіо, – вважає Наталя. – Людина, яка не бачить, а сприймає світ на слух, якраз може передати слухачеві «картинку», створити в її свідомості «кіно» – те, що, в принципі, має робити радіо. Раніше ми робили радіофільми, радіопостановки. Зараз такої можливості немає – формат інший.
Правдиве мистецтво інтонації
Зробити велику радіовиставу можливо лише за хорошого фінансування. Хоча на станції зберігаються у записі близько десяти радіовистав. У їхньому створенні брало участь ціле сузір’я одеських артистів та режисерів: Ігор Равицький, Андрій Гончар, Семен Крупник, Ольга Равицька, Віктор Раду.
Цього року кошти на фінансування громадського мовника, частиною якого є «Українське радіо», виділили у повному обсязі. І всі професійні проблеми сподіваються співробітники «UA: Українське радіо. Одеса», почнуть вирішуватись. Нова студія вже з’явилась. А там – і техніка в ній оновиться.
– Коли в 90-х фінансування Обласного радіо припинилося, співробітникам доводилося виживати за рахунок бартерних програм. Як не дивно, чомусь саме у цей період дуже мало людей звільнилося, – згадує Ірина. – Радіо – це своєрідна «хвороба». Головна його специфіка – створити картинку без картинки. А коли ти слухаєш програму, розумієш, що насамперед важлива інтонація. І тому радіо, мабуть, найправдивіший вид медіа.
Фото автора
Читайте також: Кто и почему объявил вне закона украинские телеканалы?
