Як не стати “вбивцею Моцарта”, що таке нова музика, як навчитися її розуміти та чути? Про це ми поговорили з Кармеллою Цепколенком – композитором, професором Одеської консерваторії, арт – директором та засновницею фестивалю “Два дні та дві ночі нової музики”.
Не бійтеся нових ідей, бійтеся старих
Нове мистецтво – мистецтво елітарне: його не можна безумовно розуміти, його не можна заперечувати – його треба відчути. Спостерігайте за своїми відчуттями. Якщо під час прослуховування ви відчуваєте радість, гнів, страх, бажання, задоволення – значить, перед вами “легка музика”, продукт культури. У сучасній академічній музиці все набагато складніше – у її створенні використовуються нові технологічні прийоми. Але це і є класика XXI століття, яка через 200-300 років сприйматиметься так само, як сьогодні ноктюрни Шопена. Це є закономірний процес.
Якщо ви думаєте, що нова музика – вигадка сучасних композиторів, ви помиляєтеся. Ця музика була завжди. Те, що писав Моцарт – це теж була нова музика. Є люди, які заперечують все нове та заявляють: я люблю слухати лише Моцарта! Я їх називаю “вбивцями Моцарта”. Тому що саме такі люди, не розуміючи геніальність його новаторства, довели до того, що його поховали у спільній могилі.
Смичком по металу – тенденції у новій музиці
У новій музиці є свої тенденції. Наприклад, дуже цікавий звук виходить, якщо керувати смичком по вібрафону, по металу. Таке звуковидобування характерне для другої половини XX століття. Або гра на струнах неструнних інструментів, наприклад, рояля. При цьому звук витягується спеціальними насадками, які надягають на пальці музиканта, або за допомогою різних предметів – кульок, паличок.
Писати музику, яка була – не цікаво
Кожна людина починає з наслідування. І кожен грає той репертуар, що під руками. Тому дуже важливо, щоби музикант, піаніст грав нову музику. Я теж, коли починала, писала у стилі Глазунова. Але дуже нецікаво писати ту музику, яка була. У мене є свій метод. Верді, хоч був і відомим ретроградом, казав, що є два шляхи – або йти попереду і тягнути за собою, або йти ззаду. Кожен обирає своє.
Концентрація нового: два дні та дві ночі нової музики в Одесі
Фестиваль “Два дні та дві ночі нової музики” проходить в Одесі протягом 24 років. Саме навколо нього і формується те коло людей, яке цікавиться сучасною академічною музикою. Щорічно фестиваль відвідує 2-3 тисячі людей. Серед глядачів – філософи, юристи, молоді музиканти.
Унікальність фестивалю в тому, що він створюється як цілісний твір, його можна назвати симфонією чи романом. Я сама композитор і можу будувати форму. Тому хотілося зробити щось об’ємне – єдиний твір з чіткою, продуманою драматургічною концепцією. Прелюдія – початок, концерт, блоки, свої кульмінаційні нашарування, спади, оскільки глядачеві треба дати трохи відпочити, і потім, прорив – найкульмінаційніша частина, яка закінчується спокійною кодою. Звичайно, можна відвідувати й окремі концерти, в цьому немає нічого страшного, але тоді буде сприйняття іншим.
