Не багато жителів міста Рені знають, що майстер бригади двірників житлово-комунальної служби Валерій Плачінта в дитинстві грав у духовому оркестрі, хвацько видуваючи мідь з альта, баритона і величезної туби. У молодості він виступав у складі оркестру молдавських народних інструментів, граючи на акордеоні. А в молодіжному вокально-інструментальному ансамблі задавав ритм на бас-гітарі.
Завдання оркестру — підняти настрій
За освітою «головний двірник» міста Рені — клубний працівник, за фахом — художній керівник оркестру народних інструментів. Після закінчення культосвітнього училища Валерій Плачінта працював директором Будинку культури в одному з райцентрів Молдови — у Дубоссарах.
Однак так склалася доля, що довелося переїхати до Рені, де жила його бабуся. І ось уже майже чверть століття Валерій Ілліч «диригує» оркестром чистоти і краси.
За цей час квітників у місті Рені стало значно більше. Якщо раніше клумби можна було побачити тільки в центрі та біля морвокзалу, то після благоустрою міського парку та площі Свободи ці великі локації необхідно щорічно прикрашати квітами.
Щовесни бригада двірників намагається закласти нові клумби там, де їх ніколи не було.
— Основне завдання нашої бригади — радувати співвітчизників, піднімати людям настрій! — каже майстер. — Навіть якщо людина вийшла вранці на роботу в поганому настрої, вона йде чистими вулицями, які зранку вже підмели наші двірники, милується квітами і деревами — і смуток минає. Коли людина бачить, як ми стараємося, і до неї прийде робочий настрій.
12 двірників на все місто
Валерій Плачінта (ліворуч) з двірниками Раїсою Борисовою та Віктором Конончуком готують до посадки кущі троянд.
Зараз бюджетні гроші на квіти витрачати не можна, тому Валерій Ілліч сам вирощує розсаду. Насіннєвий матеріал двірники теж заготовляють самостійно.
— Спочатку ми висіваємо просто в ґрунт чорнобривці, гольфрену, майорки і паралельно я починаю вирощувати розсаду, для чого спорудив теплицю, — розповідає майстер. — Якщо десь квіти погано зійшли або затоптав собака, то відновлюємо цілісність клумб за рахунок розсади — щоб квіти були суцільним килимом. Також у теплицях я вирощую сальвію та французьку ромашку — вони теж цвітуть довго. А ще доглядаємо за розаріями та лавандою, які місто набувало до війни. Війна — це страшно, але ми продовжуємо прикрашати своє життя квітами.
Як людина мистецтва, Валерій Плачінта намагається добирати квіти таким чином, щоб вони тішили містян своїми яскравими барвами, причому з ранньої весни до пізньої осені.
Так, догляд за клумбами вимагає великих зусиль, адже треба їх прополювати і поливати. Але як розквітло місто!
— Хоч я родом із села і до роботи на землі звик, але, зізнаюся, мені трохи не вистачає знань: коли хворіють якісь дерева, я сам із ними хворію, — розповідає Валерій Ілліч. — Але агронома в штаті ЖКС немає, тож доводиться постійно вчитися. Ми могли б для благоустрою міста зробити більше, якби в бригаді було, як колись, 20-25 осіб. Але сьогодні на весь Рені всього 12 двірників, тому що багато хто пішов працювати в порт, де зарплата вища. А взагалі в нашій бригаді люди дуже відповідальні, працьовиті та творчі.
Скільки днів «витримує» одна мітла?
Валерій Плачінта (ліворуч) з двірниками Раїсою Борисовою та Віктором Конончуком готують до посадки кущі троянд.
Що цікаво, навіть мітли для прибирання вулиць двірники заготовляють самостійно.
— За містом є занедбані городи, де росте багато високої трави, з якої виходять чудові волоті — пухнасті й еластичні, — розповідає двірник Антоніна Пономаренко. — Щоосені ми всією бригадою заготовляємо цю рослинність у величезних кількостях, потім сушимо кожен у себе вдома. Особисто в мене — повний сарай. Перед виходом на роботу прив’язую нову волоть до ручки, і — вперед! Однієї вистачає тільки на два дні — мітли від роботи просто «згорають», адже ділянки немаленькі. На сезон одному двірнику потрібно приблизно 120-140 мітелок.
