Виноробня по-бессарабськи або як куряче яйце допомагає робити вино

А для болгар, молдаван та гагаузів осінь має особливе звучання: це час, коли вони збирають врожай із полів та городів, а також виноград – результат своєї праці. Тож тут озиратися не доводиться – на це немає часу, треба поспішати збирати стиглі грона та робити з них вино.

Вирощування винограду – традиційне ремесло для тих, хто не боїться роботи та любить пригощати гостей вином власного виробництва. Саме тому для жителів Бессарабії збирання винограду – майже священний ритуал, тому що якщо немає винограду – немає вина, а якщо немає вина, то який ти господар?

Тому всі без винятку бессарабські села наприкінці вересня — на початку жовтня охоплює справжня «виноградна лихоманка». Дробарками, пресом («стяска», «менгеме»), ємністю для соку («шарпана») та іншими пристосуваннями для приготування вина обмінюються всі сусіди. І так, тут досі заведено допомагати сусідові, який у свою чергу потім допомагає тобі.

Вино роблять двома способами. У першому випадку виноград збирають, пропускають через дробарку, а видавлений сік заливають у бочку. Ті, хто любить насиченіше вино, залишають перемелений виноград на 4 дні і тільки тоді відправляють сік у бочку.

Бессарабський ритуал виробництва вина з курячим яйцем

Але перед цим кожен виробник винограду та вина проводить той самий ритуал визначення цукристості вина. У дитинстві я багато разів брала в ньому участь — бігла за свіжим курячим яйцем і опускала його у відро зі свіжим соком. У цей момент замовкали навіть бджоли, які першими куштували ароматний нектар, — усі чекали, коли яйце вирине на поверхню. Адже саме так визначали, чи виноград за час свого дозрівання набрав достатньо цукру. Якщо коло частини яйця, яке виднілося із соку, було більше розміру п’ятикопійкової монети, значить, цукристість достатня — 21-22 одиниці, і немає потреби додавати цукор. Якщо ж яйце спливло зовсім небагато, необхідно було терміново рятувати майбутнє вино цукром, щоб воно не перетворилося на оцет.

Розібравшись із цим важливим процесом, виноградний сік залишали на 40 днів бродіти у великих та маленьких бочках. А потім розпочинався сезон дегустацій молодого вина — не менш цікава пора на селі.

Людей по вулицях і у дворах у листопаді було майже не видно, оскільки багато хто пропадав у льохах – своїх та сусідських – і, філософствуючи, шукали «істину у вині». А з настанням темряви селом розносилися відлуння пісень різними мовами, підтверджуючи єдиний і всім зрозумілий факт – вино вдалося на славу! Але про всі нюанси, традиції та деякі курйозні випадки, що супроводжують дегустацію молодого вина, я вам розповім в одній з наступних публікацій. Адже це вже зовсім інша історія.

Фото автора та Дмитра Дімчева