Одеський квітень немов щосили намагається підбадьорити одеситів: дивіться, мовляв, краса яка, все зацвітає, є чим милуватися-насолоджуватися…
Комунальники намагаються щосили: здається, кожен кущик упорядкований.
А людей у парку дуже мало. Тут в основному гуляють з дітьми, сідають на лавочки (дуже ненадовго) люди похилого віку.
Багато хто стоїть біля ставка: черепашками милуються. А черепашок багато, вони здебільшого приєдналися до кота Вітражика. Складається враження, що скляний кіт щось розповідає. Може, казку?
– Бабуся, а коли повітряна тривога, черепашок ховають?
Бабуся відразу ж відповідає:
– Звісно.
– А їм не страшно, коли бабахає?
– Ні, вони сміливі.
Дві літні жінки розповідають одна одній, що вони відчувають під час усіх цих «бахів». «Враження» змінюються порадами, які краплі пити.
Багато хто, як і раніше, не відриваються від своїх телефонів (не розмовляють, новини читають), інші роблять пробіжки, треті намагаються багато ходити.
Дуже-дуже тихо зараз у квітневому парку.
І як же гарно!..
Фото Марії Котової
