Ключові моменти:
- У будинку 1883 року відновили різьблені двері в стилі необароко;
- Реставрацію здійснила команда проєкту «1000 дверей Одеси»;
- Під час робіт відтворили втрачені елементи різьби та укріпили конструкцію;
- На фасаді з’явилася загадкова табличка з присвятою «пані Ользі Р.».
Реставрацію виконала команда проєкту «1000 дверей Одеси», яка спеціалізується на збереженні історичних входів міста та вже має низку завершених об’єктів у центральній частині Одеси. Роботи проводилися із дотриманням принципів автентичності: фахівці зняли пізні нашарування фарби, укріпили деревину численними вставками, відтворили втрачені декоративні елементи та відновили цілісність фасадного обрамлення.
Історична довідка ґрунтується на архівних даних про забудову кварталу. Первісний будинок звели 1839 року для купця Фрідріха Геммерле за проєктом архітектора І. Б. Скудіері. У 1883 році архітектор А. Д. Тодоров перебудував споруду для Ольги Петалос, надавши входу виразних рис необароко. Будівля має статус пам’ятки архітектури та історії місцевого значення.
Редакція спирається на відкриті джерела, коментарі команди реставраторів і власну фотофіксацію об’єкта.
Двері, що повертають душу старої Одеси та дивують новою загадкою
Уявіть: серед гамірної Одеси, на вулиці Всеволода Змієнка (колишня Дворянська), 30 стоїть будинок, який пам’ятає 19 століття. Його двері — не просто дерево й метал, а справжня душа, що пережила революції, війни, забуття. І ось, після років мовчання, вони повернулися — відновлені, горді, з багатошаровою різьбою, яка ніби шепоче історії минулого.
Команда реставраторів проєкту «1000 дверей Одеси» представила цю красу на Змієнка, 30, і серце міста забилося сильніше.
Будинок перебудували 1883 року під керівництвом архітектора А. Д. Тодорова для Ольги Петалос (по першому чоловіку — Денисенкової). Це була епоха, коли Одеса цвіла, як сад, — заможні власники вкладали душу в кожен камінь. Первісно дім звели 1839 року для одеського купця 3-ї гільдії Фрідріха Геммерле архітектором І. Б. Скудіері — двоповерховий, стриманий. Але 1883-го він перетворився: додали поверх, фасад набув пластики, а вхід — експресивного необароко. Глибокі фільонки з профільованим обводом, трикутні сандрики, розетки, картуші з маскаронами, складні тяги — рельєф, як мініатюрна архітектура, що грає зі світлом і тінями.
Двері пережили все: від брязкоту ключів чиновників, лікарів, науковців дореволюційної еліти до націоналізації, ущільнення й комуналок радянських часів. Вони бачили, як у 1877–1887 роках тут жив і працював російський патологоанатом Н. А. Строганов. У 1894 році в будинку розміщувалося Управління головного інженера комерційних портів. Будинок — пам’ятка архітектури та історії місцевого значення.
Як сто років тому
Реставрація — це диво. Зняли пізні шари фарби, укріпили деревину тисячами вставок, відтворили втрачену різьбу. Вирівняли стулки, замінили скло, встановили електронний замок, шпінгалети, притягувач. На плінтуси додали латунні накладки. Поверхню покрили лазур’ю та захисним маслом. Разом відновили відкоси, декоративну тягу, стіни фасаду й під’їзду — простір знову цілісний, як сто років тому.
Загадкова табличка
«Вхід знову тримає ритм фасаду — завдяки меценатам і таємній романтичній історії на двох», — пише команда «1000 дверей Одеси». А поруч — загадкова табличка на фасаді: «Пані Ользі Р., яка вкрай нестерпна, коли голодна, але завжди чарівна та вродлива». Хто така Ольга Р.? Чи це посвята власниці, Ользі Петалос? Чи сучасна романтика меценатів? Загадка, яка додає тепла цій історії.
Ці двері — не просто вхід. Вони — серце Одеси, що б’ється попри все. Вони нагадують: наше місто — живий організм, де кожен камінь, кожна ґрата, кожна історія варта порятунку. І коли двері Петалос повернулися, Одеса посміхнулася — бо її душа не зникає. Вона відроджується. Кожного разу.
Раніше ми розповідали про проєкт «Дотик неба» та металевих птахах, що оселилися на парканах у знакових локаціях Одеси.
Читайте також про Перші українські гроші УНР шаги показали в Одесі: як марки замінили монети.
Фото авторки
